Батьки не пустили до школи 264 дитини

Стобихівській проблемі вже чимало років. Суть її в тому, що у селі — дуже багато дітей, а приміщення школи і старе, місцями аварійне, і давно затісне для такої кількості учнів. На знак протесту, що нова школа не будується, батьки не пускали дітей 1 вересня на навчання і 2017 року, і 2018-го, торік таким чином діти пропустили два місяці навчання, а вчителі фактично виявилися без роботи, втрачаючи в зарплаті.

Рішення будувати нове приміщення ухвалено давно, однак із різних причин спорудження ще не розпочато. Торік виявилося, що є проблема і з земельною ділянкою під школою — доки її розв’язували, були пропозиції придбати шкільний автобус і возити дітей у школу в сусідньому Карасині, де типове  просторе приміщення, а дітей мало. Були й інші ідеї, проте стобихівські батьки стоять на своєму: або нам уже будують школу (причому замахнулися на досить вартісний проект), або діти вчитися не будуть.

Варто сказати, що дуже довго стобихівцям співчували, бо діти справді повинні вчитися у нормальних умовах. Проте впертість батьків почала дратувати і владу, і освітян, та й просто односельчан, які хотіли б, аби діти навчалися. Адже Стобихівка, що в Камінь-Каширському районі, — село досить специфічне. Тут багато родин протестантів, вони багатодітні. Батьки часто або на заробітках у Росії та інших регіонах, або мають приватні пилорами, кілька десятків, які практично не оформлені юридично, бо бути такими, напівлегальними, дозволяє наше законодавство. А в юридичних колізіях навколо пилорам стобихівські чоловіки розбираються значно краще за будь-якого перевіряльника. Є в селі й хороший молитовний дім, при будівництві якого обійшлися без допомоги держави.

Цього року справа реально зрушила з місця. Область очікує коштів із державного бюджету, які спрямують і на школу в Стобихівці, і на інші важливі соціальні об’єкти. Підрядник чекає лише на виплату авансу, і Волинь уже двічі за цей рік отримувала кошти на такі соціальні об’єкти, мають дійти вони і до Стобихівки. Але кошти затримуються — діти в школу не пішли.

Проте слушною є думка Ігоря Палиці, екс-голови Волинської обласної ради, нині обраного народним депутатом від Луцька: навіть якщо котлован під школу вириють... Це ж не означає, що омріяна будівля постане за помахом чарівної палички, до «квітки» минуть роки. Тому рішення батьківських зборів і цього року бунтувати, страйкувати, іти замість дітей на уроки (!) — не є кращим, аніж таки пустити дітей на навчання.