«Бажаю, щоб усі!»
Сам факт проведення (або планування) Віктором Ющенком політичних консультацій із представниками різних партій і передвиборних блоків ще не свідчить про те, що під час цих консультацій обговорюватиметься можливість їх блокування. І те, що лідер «Нашої України» зустрічається і готовий зустрічатися із представниками протилежних політичних формувань (від послідовних прихильників Президента — до його завзятих противників), навряд чи свідчить про приголомшливу політичну гнучкість Віктора Андрійовича. Є кілька причин, які можуть пояснити еклектичний набір «політичних консультантів» В. Ющенка.
По-перше, екс-прем’єр думає, нехотя, не тільки про формат передвиборного блоку «Наша Україна», але й про своє політичне майбутнє. Замикатися у вузькому колі національних демократів для нього подібне до політичної смерті (точніше, це буде млявоплинний процес політичного вмирання). На майбутніх президентських виборах В. Ющенко не зможе виграти, якщо не матиме впливових союзників у російськомовних регіонах. І тут йому можуть знадобитися М. Азаров, «донеччани», окремі «тундристи за єдність» і деякі інші «друзі-суперники».
Можливо, В. Ющенко не хоче повністю відштовхувати від себе нехай і ослаблу, але все-таки ще досить впливову антипрезидентську опозицію. У майбутньому складі Верховної Ради України майже напевно жодна з політичних сил не матиме більшості і помітної переваги. Більшість скоріше буде комбінаторною і складатиметься на основі тимчасових тактичних союзів з окремих політичних проблем. І ми побачимо найрізноманітніші й найпарадоксальніші комбінації.
Лояльний Президентові фундатор «Нашої України», одним із керівників якої може стати й нинішній представник Президента в парламенті, навряд чи став би просто так зустрічатися з лідером антипрезидентської опозиції. Можливі кілька варіантів. Або через В. Ющенка влада має намір надіслати полум’яному опозиціонеру певні політичні сигнали (пропозиції, застереження тощо). Або скинути деяку інформацію через «надійне джерело, що заслуговує на довір’я».
Все-таки повідомлення про явні й таємні зустрічі, що проводилися і припускалися, — це типові ходи в рамках РR-кампанії Віктора Ющенка й «Нашої України». Їхнє завдання — тримати інтригу, постійно привертати увагу ЗМІ й «широкої громадськості» до процесу створення цього передвиборного блоку.
А найпростіше пояснення — психологічне. Чого б не припустити, що Вікторові Ющенку просто подобається процес політичних консультацій. Перефразовуючи відомий вислів, — «вибори — дурниця, головне — маневри (тобто політичні консультації)». Посидіти за чашкою чаю з Юлією Володимирівною та пригадати славні дні боротьби реформаторського уряду з підступними й жадібними олігархами. А опісля поговорити з Миколою Яновичем про шляхи проведення податкової реформи і про любов до України. А тусовка в той час стурбовано гадатиме: які політичні союзи формуються на «таємних вечерях»?
Усе це, скоріше, не політична гнучкість і не цинізм, а форма політичного існування Віктора Андрійовича. Схоже, що в українській політиці він абсолютно щиро намагається грати роль кота Леопольда з відомого мультфільму.
