Безвладний Нетішин

Місто Нетішин для Хмельницької області — непересічне, не схоже на інші. Завдяки тому, що у 1975 році Міністерством енергетики і електрифікації СРСР було прийнято рішення про будівництво ХАЕС саме тут, цей населений пункт пройшов стрімку еволюцію від селища міського типу до міста обласного підпорядкування. Розташування стратегічного об’єкта визначило долю Нетішина, який вже звик до посиленої уваги з боку як керівництва області, так і загальнодержавного рівня. Однак з міста енергетиків докотилася звістка про те, що міський голова Олександр Смишляєв несподівано подав у відставку. Про своє рішення він повідомив на позачерговій сесії Нетішинської міської ради. Але чи був цей крок таким несподіваним і неочікуваним, як видається на перший погляд?

Тридцятип’ятитисячне населення Нетішина звикло до того, що їхнє місто було завжди успішним і квітучим. Однак свої проблеми тут існують. Ахілесовою п’ятою кожного населеного пункту в Україні є комунальне господарство, яке подібно до бомби уповільненої дії вже відраховує останній час до вибуху. Так і в Нетішині здетонував цей пристрій: проблема виросла на місцевому полігоні побутових відходів. Міська влада Нетішина уклала договір з фірмою «Альтфатер Тернопіль» на прийом 32 850 кубометрів тернопільського сміття. (Для порівняння, місто Нетішин за рік вивозить близько 12 000 кубометрів сміття.) І це при тому, що місцевий полігон побутових відходів вичерпав свій ресурс ще 7 років тому. Однак комунальники Нетішина продовжують його експлуатувати, вивозячи туди щотижня триста кубічних метрів відходів.

І все б нічого, якби люди, які проживають неподалік сміттєзвалища, вже котрий рік поспіль не потерпали від небезпечного сусідства. Життя мешканців прилеглих сіл нестерпне не тільки через сморід, який отруює повітря, але й через відсутність питної води, адже отруйні речовини просочуються в грунтові води, потрапляючи у криниці. Обіцянки міської влади збудувати сміттєпереробний завод залишаються примарними. В таких обставинах додаткові партії відходів із сусідньої області стали останньою краплею, яка примусила жителів боротися за право дихати чистим повітрям, а не отруйним димом, який постійно присутній через безперевне тління відходів.

Нетішиннці спільно із мешканцями сіл Вільбівне, Бадівка та Волосківці Острозького району Рівненської області пікетували міську раду, аби добитися заборони ввезення тернопільського сміття на Нетішинський сміттєвий полігон. Селяни перекрили дорогу на смітник і заблокували хід вантажівці, яка привезла відходи з Тернопілля. Під тиском громади депутати міської ради звільнили з посади начальника КП НМР «ЖКО» Івана Мельничука, який і уклав сумнозвісний договір. Крім цього, пристрасті, які розгорнулись у сесійній залі 25 лютого цього року, призвели до звільнення секретаря Нетішинської міської ради Любові Горбатюк.

Коли депутати звернулися за поясненнями до міського голови Олександра Смишляєва, він повідомив, що на момент укладання договору про ввезення чужого сміття на місцевий полігон він знаходився у відпустці, а тепер, мовляв, договір з тернопільчанами розірвано.

Однак депутати висловили сумнів, що подібне рішення могло бути прийняте без відома міського голови та й розірвати договір в односторонньому порядку він не може.

І раптом, 1 березня на засіданні позачергової сесії міської ради Олександр Смишляєв оголошує про відставку. Своє рішення він пояснив політичною зрадою більшості депутатів фракції БЮТ, «штучним створенням ситуацій для підписання мною як міським головою незаконних рішень. Терпіти надалі такі знущання дозволити собі просто не можу. У зв’язку з цим вимушений зробити заяву про дострокове припинення повноважень міського голови. Я йду, щоб повернутись», — йшлося у зверненні мера.

Прокоментувати ситуацію з безвладним Нетішином у коридорах обласної влади Хмельниччини не поспішають, однак там добре розуміють, що ситуація доволі не проста. Деякі чиновники пов’язують останнє рішення Олександра Смишляєва із судовим процесом, який мав місце наприкінці минулого року. Мера Нетішина засудили до 3,5 років в’язниці без права обіймати керівні посади і без права на амністію за порушення трудового законодавства і невиконання рішення суду (ч.1. ст. 172 і ч. 2 ст. 382 КК України). Як встановив суд, Олександр Смишляєв незаконно звільнив начальника управління освіти Нетішинської міської ради. Суд відновив на посаді чиновницю, але міський голова відмовився виконувати це рішення. Він звернувся до Апеляційного суду, залишаючись на посаді до остаточного вердикту. Але час «Ч» невпинно наступає — найближчими днями призначене засідання у справі Нетішинського мера.

Наразі Нетішин — місто-супутник ХАЕС залишилося без влади, адже у випадку припинення повноважень міським головою, виконуючим обов’язки мера автоматично стає секретар міської ради. Однак і ця посада уже вакантна.