Бійтеся дарунків

Переговори щодо газу, які ведуть зараз Україна та Росія, — це ще, звісно, не «війна», але вельми жорстке протистояння багато в чому конкуруючих еліт з ціною не лише в мільярди й мільярди доларів. З російського боку на кону вельми проблематичний сьогодні успіх Володимира Путіна на президентських виборах, а з українського — навіть більше, не лише якість наповнення парламентського будинку під куполом, а й рівень реального суверенітету країни.

У цьому плані дуже характерною є заява глави російського «Газпрому» Олексія Міллера про те, що «Газпром» і «Нафтогаз України» до кінця грудня угоду щодо газу не підпишуть. У ній не було б нічого такого, якби не багатозначна міллерівська «добавка» про «дарунки», яких до Нового року для України не буде! «Дарунки» тут ключове й водночас образливе слово! У ньому відчувається не просто зневага до України як до партнера, який буцімто випрошує послаблення. Україна виставляється перед усім світом країною, що не здатна платити й розраховує лише на дарунки.

Як це ще пан Міллер не наважився реанімувати старий міф про крадіжку Україною російського газу? І ще дивніше, що деякі українські ЗМІ, як опозиційні, так і не дуже, не відзначили у висловах російського чиновника не лише відвертого наїзду на українську газову делегацію, а й на всю нашу країну. «Газові» дипломати, для яких у нинішніх умовах важливі все-таки не слова, а кінцевий результат переговорів, можуть і не концентрувати свою увагу на сучасних данайцях з їхніми небезпечними дарами.

А от вітчизняній пресі, яка в нинішній ситуації не може не протистояти зовсім не нейтральним до України «зубастим» російським колегам, мовчати не пристало. Нам не можна соромитися свого патріотизму! Країна мусить знати, що Україні в цій битві інтелектів не потрібні й, більше того, для неї дуже небезпечні будь-які передноворічні або післяноворічні дарунки — потрібна лише справедлива формула газової ціни. (Для такого висновку українцям навіть не обов’язково вивчати грецькі перекази й міфи. Ще цікавішу історію з податями й дарами, що закінчилася знищенням славного міста Коростеня та його гордого князя, повідали нам власні літописці).

Але досвід історії часто залишається за дужками. І ще гірше, коли наші державні мужі демонструють свою невпевненість, то заспокоюючи людей вістями про близький (аж до декількох днів) успіх переговорів, то впадаючи у відвертий смуток, який днями у відповідь на запитання про час завершення переговорів продемонстрував наш прем’єр. «Ох, якби я знав, — відверто сказав Микола Азаров і, продовжуючи, перейшов до не менш болючої теми бюджету, який може верстатися на основі ціни газу 400 дол.: «Так, дійсно, нам уже з бюджетом зволікати не можна. Наступний тиждень — останній сесійний, нам треба ухвалювати бюджет, бо від ухвалення державного бюджету залежить ухвалення всіх обласних, районних, міських бюджетів. І тому нам треба його своєчасно, до Нового року, ухвалити» А якщо вдасться домовитися з РФ про перегляд ціни на газ, то, за словами прем’єра, «Міністерство фінансів разом з Міністерством економіки переглянуть усі показники, й мінятимемо тоді бюджет».

Утім українські експерти знаходять в азаровському «непротивленні злу» й позитивні моменти. Коментуючи газові переговори між Києвом і Москвою, глава правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко зазначає: «Якщо до бюджету закладається вартість російського газу на рівні 400 дол., це означає, що буде парафована Угода про асоціацію між Києвом і Брюсселем». За його словами, Росія до останнього часу вважала, що угода України з ЄС зірветься. «Зараз зрозуміло, що цього не буде». Аналогічну думку висловлює й директор Соціологічної служби «Український барометр», політолог Віктор Небоженко. «Річ у тім, що російська влада не довіряє українським колегам, — говорить експерт. — Вона боїться, що 19 числа на саміті Україна—ЄС будуть парафовані документи, що різко розвернуть Київ у бік Брюсселя. В цьому випадку Москва «покарає» Україну високою ціною на газ. «Газпром» у цьому питанні не церемонитиметься, точнісінько так, як у Росії не церемоняться з демонстрантами».

Павло КАЧУР, екс-міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства:

— Останні події в газових переговорах свідчать про те, що, незалежно від того, хто при владі в Україні, Росія веде свою гру на встановлення панування в газовому секторі Європи й України. І весь цей політичний шантаж зводитися лише до одного — передання «труби». Якщо Україна її віддасть — ціна на газ знизиться, а якщо ні — залишиться в межах 400 доларів. У такому разі уряду навряд чи вдасться уникнути підвищення комунальних тарифів для населення, які за підсумками року сумарно зростуть у півтора разу, хоча й поетапно, оскільки не за горами вибори.

Але коли йдеться про тарифи, не можна забувати про ефективне використання енергії. На жаль, 2010 року фінансування цього напрямку було найнижчим за всі попередні п’ять років. Скільки дадуть на ці цілі 2011 року — не відомо. А на цій статті не можна заощаджувати, її можливості просто фантастичні. За системної роботи влади в напрямку енергоефективності й альтернативної енергетики споживаня газу може скоротитися на 25 мільярдів кубометрів на рік! Тому зараз треба думати про зниження ціни російського газу й водночас про те, як припинити нагрівати повітря.