«Блокпости» культурної ідентичності українців»

Із минулого тижня у «живого Львова» з’явився обов’язковий емоційно-інтелектуальний маршрут — у головний корпус «Львівської політехніки» на фотовиставку «Дня». Найкращі світлини Міжнародного фотоконкурсу «День»-2015 залюбки оглядають не тільки студенти й викладачі, а й усі охочі містяни. «Днівську» атмосферу серед розумної громади Львова підтримує і післясмак двох зустрічей із Ларисою Івшиною, що відбулися минулого четверга та п’ятниці. Доказ цього — враження їхніх учасників.

«ВАШІ ПРОЕКТИ — ОСНОВА ДЛЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОКТРИНИ»

Андрій ЯЦІВ, заступник директора Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», розповідає: — Мені вдалося відвідати усі три події у рамках Днів «Дня»у Львові, й хочу сказати, що кожна з них була іншою за формою та змістом, по-своєму цікавою та актуальною.

Також для мене важливим сигналом було побачити на цих заходах багато молодих журналістів, студентів «Львівської політехніки» та інших навчальних закладів Львова, для яких можливість поспілкуватися з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною стала знаковою подією в їхньому професійному житті, інтелектуальним орієнтиром і мотивацією до особистого фахового зростання. Винятковою подією Дні «Дня» стали і для академічної спільноти львівських політехніків та Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою.

Цьогорічна міжнародна фотовиставка складна, вона водночас драматична й оптимістична, найправильніше сказати — реалістична, бо показує правдиву українську дійсність, акцентує на справді важливих речах. Виставку треба переглядати повільно, вартує виділити час і прийти декілька разів.

Тематика зустрічей з Ларисою Олексіївною наштовхнула мене на думку: попри те, що сьогодні в інформаційному полі України центральною темою є воєнна агресія проти нашої держави, окупація українських територій Росією, дуже мало йдеться про культурну, історіософську агресію, яка триває значно довше і наслідком якої є окупація свідомості великого числа українців, які через брак знань повірили у псевдоісторичні концепти, продуковані «русским миром».

Якщо з воєнною агресією борються герої з українських Збройних сил, то з агресією культурною протягом двадцяти років системно бореться саме газета «День», проекти якої є укріпленими «блокпостами» національної культурної ідентичності українців.

Сьогодні, в умовах гібридної війни, Україна потребує не лише нової воєнної доктрини, а й національної доктрини в ділянці освіти, зокрема історичної, культури, науки, яка допоможе відвоювати або ж «деокупувати» наші території на культурній, інтелектуальній карті світу. Переконаний, що основою такої доктрини мають стати проекти і видання газети «День».

«ВЖЕ ВІДЧУВАЄТЬСЯ ВИХОВАННЯ ГАЗЕТИ»

«Чудово, що кожен день ми можемо читати газету «День». Уже двадцять років ми маємо це задоволення, — ділиться режисерка Дарія ТКАЧ. — Газета «День»  —  явище унікальне, це — видання, яке виконує державницьку справу. В Україні немає більше такої газети, яка б виконувала цю місію. Вона робить титанічну роботу — плекає націю, відроджує самоповагу народу на шляху до справжньої незалежності. Це — велике Боже покликання. Високопрофесійний колектив, армія талановитих фахівців виконують величезну роботу. Це — талант і щоденна праця — залучати до газети таких авторів і виховувати свою школу журналістики. Лариса Івшина вже це започаткувала й втілює.

Коли береш в руки газету «День», уже з першої сторінки переживаєш інтелектуальне збудження, яке не покидає до останньої сторінки, і важливу роль у цьому відіграє фото. «День» має високоякісних фотоавторів. Є фото, які не забуваються ніколи. Наприклад, ось у мене перед очима фотографія, на якій дружина генерала Шухевича стоїть на подвір’ї та годує голубів. Запам’яталась її дитинно-чиста усмішка і голуби, які зависли в повітрі, літають навколо неї — і здається, що ось-ось сядуть їй на рамено. Не кажучи вже про те, яке враження у нас справляють фотографії з війни. Є дуже логічним те, що газета, показуючи на шпальтах такі потужні світлини, влаштовує фотовиставки. Було б несправедливо приховувати від глядача скарби, що викликають такі емоції. Я пережила катарсис. Без сліз  не могла дивитись на ці фото. Всі дуже справжні. А справжнє завжди змушує серце битися прискорено й думати, переживати та переосмислювати.

Я була присутня на усіх подіях «Дня», і варто зауважити, що молодь дуже активна. Вже відчувається виховання газети. І дуже важливу роль на формування молоді має не тільки читання газети, а й відвідування зустрічей та круглих столів. Тому проведення Днів «Дня» є дуже вагомим.

Мова газети «День» — свіжа, нова. Матеріали показують, що люди давно розпрощалися з радянським стилем. Цікаво, як пише Ігор Сюндюков, Дмитро Десятерик, Людмила Засєда, Юрій Шаповал, Володимир Панченко. Також хочу згадати про тексти і малюнки Анни Гаврилюк. Вони додають шарму газеті. Досягнення газети «День»  настільки великі, що важко все осягнути. Те, що газета видає потужну бібліотеку, — явище унікальне, що теж є альтернативою з тими авторами та сучасним мисленням.

Дуже важливою рисою газети є відкритість. Велика кількість дописувачів багато про що говорить. Андрій Содомора сказав: «Знову чекаю, коли вона нас оживить». Так і газета «День» оживлює людину.