Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Болючі спогади

У Києві експонується виставка щоденників і листів очевидців Голодомору
24 жовтня, 00:00
ДО СВІДЧЕННЯ ГАННИ КЛОЧЕНКО З КІРОВОГРАДЩИНИ ДОДАЄТЬСЯ ЦЕ ФОТО. ТАКОЮ ЧИСЛЕННОЮ КОЛИСЬ БУЛА ЇЇ РОДИНА. ДО ГОЛОДОМОРУ / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

У Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» триває виставка «Листи — болючі спогади». Експозицію складають щоденники свідків Голодомору 1932 — 33 років, що зберігалися в архіві СБУ, і спогади наших сучасників, чиї родини пережили жахіття. «Продають ковбасу із людського м’яса, — згадує Олександра Радченко, сільська вчителька з Харківщини. — Писали навіть в газетах, що вживають заходів, але... діти все гинуть». «...Елька запитує: «Хто такий військовий?» Я пояснюю коротко: «Військові вчаться вбивати людей». Цей щоденниковий запис датовано січнем 1933-го. А цей спомин зовсім «свіжий» — від 13 листопада 2007-го: «Моя сім’я пережила Голодомор завдяки тому, що наше село 7 кілометрів від Вінниці, — зазначає Надія Вітер із селища Стадниця Вінницього району Вінницької області. — Жителі Вінниці не голодували — їм видавали продуктові карточки. В місті євреї повідкривали «Торгсини», де можна було за обручку чи сережки отримати мисочку зерна. Щоб зайняти чергу до «Торгсину», мама раненько пішла до Вінниці. Повернулася вся в сльозах: «Боже, що я пережила!» Біля «Торгсину» лежали кілька мертвих опухлих людей, що не дочекалися своєї черги...»

— До щоденників і листів спеціально підібрано п’ять документальних фільми про ті часи, — розповідає провідний екскурсовод музею Олександра МОНЕТОВА. — До речі, один із них ми зняли цьогоріч своїми силами, тобто за бюджетні кошти, що виділяються на утримання меморіалу. В ньому, власне, демонструються щоденники й листи, датовані 1930-ми роками, і голос за кадром їх читає. Це робилося для кращого сприйняття: хтось ліпше сприймає на слух, а хтось має сильнішу зорову пам’ять.

— Очевидно, коли гостюєш деінде, тебе переважно водять подивитися найкрасивіші, найприємніші місця, — говорить Галина ВАЛЬКОВА, директор школи, Уфа (Башкирія). — Однак про те, що пережили українці в 30-х роках минулого століття, треба знати. Росіянам зокрема. Це не тільки українська трагедія. І, хоч би як до Голодомору в Україні ставилася офіційна Росія, пересічні росіяни співчувають вам.

Експозиція триватиме до 24 листопада, останньої суботи листопада, коли вшановуватимемо пам’ять жертв голодоморів і політичних репресій.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати