Битва нескорених

Він точився упродовж трьох днів і був гідний спартанського, переконують історики. З боку УПА нараховувалося до п’яти тисяч вояків. Останні патрони вони тримали для себе — щоб не потрапити в полон. Тим часом НКВСівців було від 20 до 35 тисяч. Вони також використовували авіацію та бронепоїзди. То були відбірні війська. Під час попередньої операції вони виселяли чеченців із рідних місць, прокоментував історик Олег Тищенко. Цього разу мета полягала в тому, щоб витіснити з лісів українських повстанців і розбити їх одним ударом. І все-таки цього зробити не вдалося. Воїни УПА зуміли прорвати кільце оточення і вивести майже три тисячі бійців. Але цивільне населення і госпіталь із тяжкопораненими та медсестрами забрати не вдалося. Усіх їх по-звірячому вбили в урочищі Провороття. Однак такого спротиву бійці НКВС не бачили ні до, ні після того.

«Гурбенський бій був наймасштабнішим в історії УПА. Загони НКВС та повстанці дотримувалися різних тактик. Для останніх було нехарактерно проводити такі великі бої. Однак до цього їх змусили обставини. На той момент загони УПА були зосереджені в одному районі лісу. Оцінивши ситуацію, вони вирішили прорвати оточення і залишити ліс. Їм це вдалося. Однак трагічним було те, що повстанці не могли забрати з собою поранених та селян, — коментує завідувач відділу «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор МАРЧУК. — У радянських документах йшлося про великі втрати з боку повстанців та численних полонених. Це зараз складно перевірити, однак на місці бою немає великих поховань. До того ж, коли я працював у архівах, то не виявив великої кількості справ на людей, які у той період були захоплені в полон чи заарештовані. З боку бійців НКВС ця операція була тимчасовим тактичним успіхом, бо ліс захопити вдалося. Однак повстанців не знищили. За деякий час підрозділи НКВС залишили територію. Натомість бійці УПА повернулися туди».

Цьогоріч відтоді, як у гурбенських ярах та на пагорбах, порослих лісом, точилися бої, минає 70 років. Щоб вшанувати пам’ять загиблих, там влаштували військово-історичну реконструкцію.  Дійство було присвячено ще й Небесній Сотні.

«Гурбенський бій ми відтворюємо вже третій рік поспіль. Цьогоріч участь у дійстві взяли понад півсотні реконструкторів із Рівненщини, Хмельниччини, Луцька. Загалом же з року в рік видовище вдається краще, — пояснює керівник військово-історичної реконструкції Михайло БАЛАНОВИЧ. — Свого часу я брав участь у розкопках на Гурбах. Якось натрапили на одне поховання — тіло повстанця лежало обличчям донизу. А під грудьми виявилася граната. НКВСівці робили так навмисно, щоб ті, котрі прийдуть впізнавати загиблих, гинули. Один дідусь із села Зелений Дуб розповів, що на місці найбільшого захоронення полеглих селяни поставили хрест. Однак його звідти забрали, а могилу замінували».

Загалом же до відтворення битви готувалися скрупульозно. Навіть військову техніку тих часів доправили. Автентичним на реконструкторах був і одяг. Усе, до ґудзиків, відповідало дійсності. До речі, на Гурбах є ще одна атракція. Кілька років тому тут відтворили повстанську криївку. Річ у тім, що коли НКВСівці виявляли такі схрони, вони детально їх вивчали, вимірювали. Ці креслення зберігали в архівах. А за часів незалежності вони вийшли друком. За такими кресленнями і вдалося реконструювати штабну криївку. Її годі побачити знадвору. Однак під землею — три кімнати, які могли б вмістити до 20 осіб. Тут є автентичні речі, передані вже літніми упівцями. Тож мандрівники, які хочуть відчути дух того часу, можуть потрапити сюди.