ЧАЕС: шiсть тисяч сімей у Славутичi без роботи
Три роки тому Атомпрофспілка пропонувала створити Фонд соціального захисту працівників ЧАЕС. За цей період можна було організувати надходження коштів з країн-донорів і визначити механізми їх нагромадження та розподілу. Взяти б для прикладу найближчих сусідів: Ігналінська АЕС у Литві має закритися лише через два роки, але вже зараз німецькими інвесторами там побудовано фабрику на тисячу робочих місць для забезпечення майбутніх екс-працівників роботою, а отже, й засобів до існування. Чорнобильську ж станцію було зупинено без будь-яких підготовчих заходів, а урядові рішення щодо соціального захисту працівників з’явилися лише за два тижні до закриття станції.
Зусиллями мерії Славутича та співпрацею з Міжнародним бізнес-інкубатором, частину населення міста все ж таки вдається перекваліфіковувати, що називається, «по гарячим слідах». Незабаром у Славутичі, за словами його мера Володимира Удовиченка, запрацюють філіали Національного університету, КПІ, Чернігівського університету економіки та управління. Тобто з роками проблеми «монопрофільності» Славутич позбудеться.
На думку організаторів конференції, проблему соціального забезпечення екс-працівників Чорнобильської атомної слiд вирішити реально. Розпочати, на думку директора з питань енергетики ICEM Юркі Райна, потрібно з реальної оцінки фінансування проекту з соціальної підтримки атомників. Це означає припинення розмов про загальну суму допомоги західних «спонсорів» (бо кількість коштів — 634 млн. доларів, які називає український уряд, викликають сумнів і відлякують інвесторів), а також пошук конкретних фінансистів для кожної окремої мети.
В разі припинення роботи інших українських АЕС (варіант не виключений, якщо після економічного аналізу з’ясується, що утримувати атомні станції країні невигідно й альтернативні джерела енергії все ж таки будуть розроблятися), історія міста Славутич може повторитися.
