Час «розплати»
Уже півроку на одному колись потужному підприємстві Луцька не виплачують зарплати взагалі: ні через відомість, ні навіть у конвертах... Виробництво при цьому не стоїть. На іншому, в Ковелі, розмір так званої зарплати становить... 12 гривень на місяць. «Може так бути, щоб ходити на роботу, а грошей за неї не отримувати?» — поставив риторичне питання на черговій апаратній нараді голова облдержадміністрації Анатолій Француз. Тому для тих, хто не виплачує людям зароблені ними гроші, на Волині настав, образно кажучи, час розплати...
Наталія Сафонова, головний державний інспектор праці територіальної державної інспекції праці Волинської області, зазначає, що заборгованість в абсолютних показниках становить по області 16 мільйонів гривень. За два місяці цього року її було скорочено лише на три відсотки. Найсуттєвішими боржниками (винні більше ніж по мільйону) є нововолинські шахти. Накладено арешт на 700 тонн вугілля, продаються за борги 11 автомобілів, які перебували на балансі шахт... Одним iз варіантів стало підвищення відпускної ціни на вугілля, яке вже практикується. Основні борги, як там не крути, лежать у площині розвитку цієї галузі...
Майже сто підприємств на Волині перебувають у стадії банкрутства, підійшовши до ліквідаційної процедури з боргами й без ніяких активів. Підприємств, які з різних причин зупинили економічну діяльність, найбільше в аграрному секторі, але що візьмеш з колгоспів, які наказали довго жити? Якщо в певних районах (Старовижівському, Шацькому, Любомльському, Іваничівському) темпи скорочення заборгованості значимі, то інші сім районів і міст (Володимир-Волинський, Турійський, Ратнівський, Рожищенський, місто Володимир-Волинський) борги наростили...
Найвищою продовжує залишатися заборгованість у 31 підприємстві-боржнику промислового виробництва — 8,7 мільйона гривень. Стан справ на «передовій» десятці проаналізував Юрій Бляшевський, начальник управління промисловості, енергетики, транспорту та зв’язку облдержадміністрації. І наведені ним дані засвідчують, що відповідь на питання «Хто винен і що робити?» треба шукати у власників волинського майна...
Ківерцівська районна влада тривалий час розшукує власника колись передового на весь Союз деревообробного комбінату. Йому належать лише 18 відсотків акцій, а рештою володіє по дорученнях. Кажуть, він десь у Москві. Соціальну сферу місцева влада забрала у комунальну власність, проте на самому підприємстві борги по зарплаті лише за два останні місяці зросли на 24 тисячі. «Скільки людей від такого неефективного власника страждає? 120! Це вже дає підстави для порушення кримінальної справи з безпідставної невиплати зарплати!» — спрямував голову райдержадміністрації в правоохоронні органи волинський губернатор.
Власник малого підприємства з Ковеля, в якого робітникам платять смішні гроші (та ще й, кажуть, поганяють матюком і палицею), не «резидент України», а польський громадянин, який, як видно, хоче витиснути з нього все можливе. І тоді, як висловився один iз теперішніх начальників, «поставить крапку на підприємстві, яке було чи не кращим у своїй галузі». Коли представники обласної держадміністрації спробували зустрітися з робітниками, виробництво було зупинено під маркою «профілактичного ремонту», а люди настроєні так, що ні на які контакти не йшли... Схеми «мінімізації податків» помітні неозброєним оком, та донедавна було все, як у тій приказці: «Близок локоток, да не укусишь!» На інше деревообробне підприємство — ВАТ «Цумань» — власник возить робітників... з Івано-Франківська, бо місцеві, мовляв, розкрадуть (!). Але й найманим гуцулам заборгував майже 200 тисяч гривень. Уже до третього власника за останні чотири роки переходить базовий пакет акцій Луцького м’ясокомбінату. Керівники, кажуть Сафонова та Бляшевський, на жодні контакти не йдуть, а кожен новий директор (їх міняють через два-три місяці) за «чужі» борги відповідати не збирається. Їх навіть по лінії державної інспекції праці не можна оштрафувати... А борги із зарплати ростуть (240 тисяч на початок року, плюс 107 тисяч за два місяці 2004-го). З листопада по квітень зарплата рядових працівників Волинського тепличного комбінату є на рівні мінімальної, а рідне підприємство заборгувало їм ще й 53 тисячі. При цьому керівники отримують у три з половиною раза більше грошей, при річному обсязі виробництва у 4,7 мільйона гривень на власне зарплату трудящим спрямовують лише один мільйон...
Цей перелік (а він далеко не повний!) змусив волинського губернатора поставити питання вкрай гостро. Під час апаратної наради, на якій розглядався стан погашення заборгованості з заробітної плати та її рівень в області в січні — лютому цього року, Анатолій Француз, звертаючись до правоохоронних органів, підкреслив, що «тут є над чим працювати».
— Хто не платить зарплати, не повинен спати й вночі, а відчувати, що держава є й вона з нього спитає.
Досить суттєвим виявляється вирішення проблеми через суд, і на 74 підприємства-боржники передані матеріали до суду, прокуратура області порушила шість кримінальних справ про безпідставну невиплату зарплати... Але існуючі «правила гри», які ще діють в Україні, дозволяють, наприклад, передати майно підприємства-боржника новоствореному підприємству й таким чином втекти від відповідальності перед податковою службою, на що поскаржився голова державної податкової адміністрації в області Микола Гринюк.
Нинішній владі доводиться розбиратися з «гріхами» попередніх. Одного з «суперборжників» (сучасне м’ясопереробне підприємство) було продано в свій час за якихось «смішних» 50 тисяч умовних одиниць... А зводило його колись чи не найуспішніше будівельне управління Волині — «Промбуд-6», яким 21 рік керує Василь Жежерун. Спорудивши промислові гіганти Волині, років п’ять тому управління пережило великий спад виробництва. На будівельному ринку області, на думку Жежеруна, були задіяні лише «улюбленці» «тієї» влади... Так, увечері з управління капітального будівництва облдержадміністрації його повідомили, що «Промбуду-6» виділено солідний об’єкт для роботи, а на ранок його... передали іншим. Все ж ядро колективу збереглося (бо не всі роз’їхалися на будмайданчики Росії та Польщі, або вже звідти повернулися). Якщо в 2001 році заборгованість із зарплати в Жежеруна становила 250 тисяч, то сьогодні вона менша 60 тисяч. Не маючи податкової заборгованості, тепер просить про одне: «Підтримайте нас, дайте важку роботу!»
Але поки що він, а не той власник, який поганяє робітників грубими словами й платить їм мізерію, звітує про заборгованість із зарплати...
