Чому в нас не вистачає серця для собак?

День захисту тварин людство відзначає 4 жовтня на честь пам’яті Святого Франциска Ассизського (помер 4 жовтня 1226 року) — релігійного мислителя і філософа, який проповідував любов до всього живого на землі. Рішення саме в цей день привертати увагу жителів планети до проблем братів наших менших ухвалили ще 1931 року на Міжнародному конгресі прибічників руху захисту природи.

Уже пройшло понад 80 років, але ця проблема залишається вкрай актуальною. Зокрема, для таких країн, як Україна, де собак труять забороненим у всьому світі фосфідом цинку, відстрілюють; де створюють нібито притулки для собак і котів, а насправді тварин там вбивають; де зафіксовано тільки один випадок притягнення людини до відповідальності за знущання над тваринами й де міліція стоїть осторонь всіх звірств — отруєнь, відлову та вбивств. На жаль, в Україні немає жодного міста, де б проблему було вирішено цивілізованим шляхом — шляхом створення притулків для тварин і стерилізації.

Нам нема чим похвалитися, нема чого святкувати, особливо з огляду на останні законодавчі ініціативи, які можуть остаточно закріпити за Україною імідж варварської країни. Газета «День» писала про те, що нещодавно завдяки публікації на наших шпальтах матеріалу «Мисливські угіддя... на вулицях», в якому йшлося про проект Закону України «Про реформування та вдосконалення дозвільної системи у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального і невиснажливого використання природних ресурсів та екологічної безпеки, зменшення регуляторного тиску на суб’єктів господарювання», котрий вже пройшов у Верховній Раді перше читання та дозволяє без обмежень відстрілювати собак і котів на вулицях, вдалося домогтися відправивти його на доопрацювання.

На жаль, державні документи з варварськими нормами, як ніщо інше, сприяють поширенню в країні твариноненависницьких рухів. Як писала у своїх публікаціях наша авторка Тетяна Метельова, з початку 2011 р. в Україні діє зареєстрована на території Росії організація під назвою «Движение реалистической зоозащиты», що наполегливо поширює ідеологію масового вбивства безпритульних тварин «з гуманних міркувань». Ідеологи вбивства домагаються легалізації масових вбивств тварин законодавчим шляхом і співпрацюють з догхантерами. Крім того, з початку 2011 р. в інтернет-просторі безперешкодно здійснює діяльність сайт міжнародної (Україна — Росія — Білорусь) організації вбивць тварин — догхантерів, на якому ведеться відверта й цинічна пропаганда жорстокості та вбивства «біологічного сміття». Як зазначає пані Метельова, «на жаль, ситуація така, що з часом щодалі більшають масштаби вбивств та зростає їхня цинічність — вбивають пострілами з вікон житлових будинків, труять тварин у присутності їхніх власників тощо».

Як буде розвиватися ситуація надалі в Україні, залежить тільки від громадськості: невеличкі перемоги і преси, й екологів все ж дають надію, до ми можемо впливати на владу.