«Чорнобильські» закони є — грошей немає
У неділю, в День ліквідатора, в Житомирі посадовці та представники громадськості, деякі «чорнобильці» й вдови тих із них, хто вже пішов із життя, за звичним ритуалом поклали квіти до місць і пам’ятників, пов’язаних із ліквідацією найбільшої катастрофи століття. Звучали гарні слова про подвиг людей, які рятували Україну. І тільки іноді хтось згадував, що суди завалені позовами цих людей та інших постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи стосовно невиплати в повних обсягах обумовлених законодавством соціальних гарантій. Згідно з даними, наведеними у зверненні Житомирської обласної ради до Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, на розгляді у судах знаходиться майже 50 тис. справ на загальну суму близько 550 млн. грн. У цю цифру важко повірити, але вона визнана офіційно і стосується насамперед (але не тільки) тих виплат, що, у відповідності із Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають «прив’язку» до встановленого також законом розміру мінімальної заробітної плати, але постановами Кабміну коригуються до вельми скромних сум. Уже є велика кількість рішень на користь громадян, які позивалися, — за інформацією, що надав «Дню» заступник начальника Головного управління праці та соціального захисту Житомирської облдержадміністрації Сергій Собчук, їхнє число сягнуло майже 11 тисяч на суму більше ніж 164 млн. грн. (Раніше суди як правило відмовляли ліквідаторам та іншим потерпілим. — В.К.). Причому у 2005—2007 роках державною виконавчою службою було стягнуто близько 8 млн. грн., а у 2008 році більше 11 млн. грн. на користь громадян, які виграли процеси.
Хоча є й інший бік — органи соцзахисту ведуть зустрічну судову боротьбу. На початок грудня загальна сума заборгованості з «чорнобильських» виплат перевищувала 92 млн. грн., і це стосувалося головним чином компенсацій за втрачене майно тим, хто залишив свої домівки в забруднених радіацією районах. Щоб забезпечити стягнення відсуджених сум, виконавча служба накладає арешти на рахунки місцевих управлінь праці та соціального захисту, підприємств організацій та установ. Але, розповів «Дню» голова відділення Українського національного фонду інвалідів Чорнобиля по Житомирській області Віктор Яриновський, гроші отримали ті «чорнобильці», хто подав позови раніше, а останнім часом ці виплати призупинені. До речі, аналогічна ситуація складається з виплатами на оздоровлення згідно з Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — там число скарг до судів перевищило 28 тисяч на загальну суму 114 млн. грн. Зі слів начальника відділу згаданого Головного управління праці та соціального захисту Житомирської облдержадміністрації Лариси Алексієнко, місцеві органи соцзахисту не можуть забезпечити виплати за позовами, оскільки ні в Держбюджеті на 2008 рік, ні в проекті основного фінансового закону країни на 2009 рік, розміщеного на сайті Мінфіну, виділення грошей на дані цілі не передбачені. І С.Собчук, і Л.Алексієнко вважають: якщо існує закон, то він має виконуватися, і ті види соціальних гарантій, які держава зараз не в змозі забезпечити, необхідно визнати державним боргом і на його погашення щорічно передбачати кошти в державному бюджеті.
Питання в іншому — чи дослухаються до них наші законодавці та урядовці? Бо, хизуючись своєю турботою про ті чи інші категорії наших співгромадян, вони спочатку закладають у закони певні гарантії, але потім законами про Державний бюджет або іншими документами фактично їх скасовують. Що це, як не офіційне лицемірство?
