Чи можна запровадити моду на історію?

Минулої суботи під Києвом зібралися шанувальники козацької історичної тематики, народної пісні й українських страв. Фестиваль «Етнозима. Гетьманські гостини», що зібрав гостей з усієї країни — шостий з циклу етнофестивалів. Його родзинкою став виступ кінного театру «Скіф», підняв настрій танцювальний фольклорний колектив «Калина», а любителі гострих вражень були заворожені вогняним шоу.

Мистецьку акцію в розважально-мистецькому комплексі «Фортеця Гетьмана» (відтепер його називатимуть резиденцією гетьмана) організатори присвятили 360-й річниці з початку українських визвольних змагань на чолі з Богданом Хмельницьким.

— На початку 1648 року Богдан Хмельницький виїхав звідси захищати державу, а під кінець року повернувся у Київ як національний герой, — заявив ініціатор фестивалю Микола Томенко. — Достеменно відомо, що цей тріумфальний приїзд Богдана Хмельницького був кульмінацією об’єднання українців навколо національної ідеї. Він проїхав саме тут: може, метр — туди, метр — сюди...

Таку впевненість, м’яко кажучи, не поділяє історик Юрій Шаповал, який теж був присутній на святі. Він відносить версію організаторів «Етнозими» — що саме кілька кілометрів за сучасним Києвом, на трасі «Київ—Одеса» студентство, духівництво і патріоти України зустрічали гетьмана — до творчого вимислу.

— Ця історія — з розряду міфологічної, але тим не менше міфи в історії грають позитивну роль. Це буде дуже добрим прикладом, якщо подібні ідеї — створення культурно-мистецького центру, як цей, — будуть реалізовані в регіонах України. Я запримітив, що організатори цього закладу (Фортеця гетьмана. — Авт. ) дуже люблять Україну і мають смак до історії, — сказав він «Дню».

Історики можуть сперечатися, де справдi проїхав Богдан Хмельницький, а тим часом до гостей під’їхали майже справжній гетьман з двома козаками — ролі виконували актори театру «Скіф» — і показали справжнє шоу на конях.

Ще веселіше стало, коли «Богдан Хмельницький» запропонував сміливцям спочатку вибити з рук шаблі арапником (канчуком, метрів зо три, який, коли ним «працювати», має характерний свист). На перший погляд — завдання не складне: щоб утримати в руках шаблі, потрібно «лише» мати в руках силу і не боятися, що арапник вдарить по руці. Смертельним номером був інший — коли козаки запропонували таку гру: збити арапником з голови козацьку шапку, але перед тим зав’язавши очі, і ...самому сміливцю, який це робитиме. Шапка злетіла, а голова (М. Томенка) залишилася на місці. Ось так, не на життя, а на смерть, колись розважалися козаки.

— Козаки багато чого робили колись арапником. Навіть стріляли: є спеціальна насадка, яка прикріпляється до кінця і тоді вона стріляє як куля, — поділився з «Днем» тренер кінного театру «Скіф» Олег Буров, який на той момент грав Хмельницького. — Щоб так навчитися робити, потрібно кілька років. А трюки на конях в одного можуть виходити за тиждень, іншим потрібні роки. Я тренувався чотири роки в запорізьких козаків, які приїхали у Київ нас вчити майстерності.

Ще одна відроджена традиція, яку запропонували гостям — кулінарна. Її дегустували здебільшого чоловіки (і жінки, яких не зігрів глінтвейн). Це — козацька хреновуха — горілка, настояна на хроні з медом. Кажуть, що козаки пили її перед боєм — вона так тонізує організм, що після неї навіть хворі запоріжці піднімалися і брали в руки зброю.

— Завдяки таким фестивалям я відкриваю для себе все більше старовини, зокрема, й того, що стосується кулінарії — козацької їжі, — розповів один з організаторів акції Олександр Бригінець. — Одного разу на фестивалі, на Черкащині мене пригостили козацьким кулішем, звареним разом з рибою. Я здивувався: як так, риба в каші? А мені кажуть: а що козаки, які були на берегах Дніпра їли?

«Етнозима» — це акція з розряду тих, які нині намагаються зробити модними — особливо працівники музеї, щоб привабити до себе відвідувачів. Перейнята західна традиція передбачає на місці історичних подій, в приміщенні архітектурних пам’яток в театралізований спосіб відтворювати минувшину, а музеї робити «живими» — давати відвідувачам змогу дивитися фільми, слайти, слухати народну музика тощо.

Приблизно таку мету переслідують організатори серії цих етнофестивалів, які розпочалися влітку 2006 року фестивалем «Етноліто. ХIХ Купальські ігри на батьківщині Гоголя» (потім були в Качанівці, на Буковині, на Волині в Колодяжному та дендропарку «Софіївка»). Усі вони були присвячені певній історичній темі. Цей назвали «З козацьким обличчям», а щоб українці пам’ятали своїх гетьманів, планують створити по Україні ще 16 подібних «гетьманських резиденцій».