Чи підтримає Леонід Кучма укази Білла Клінтона?
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/19980716/4133-3.jpg)
Зрозуміло, лист віце-президента — суто дипломатичний крок, народжений у держдепартаменті (можливо, не без нашої «підказки») напередодні візиту Гора в Україну. Однак, наскільки він вдалий? Мова, звісно ж, іде не про вплив листа до Кучми на кар'єру Альберта Гора, просто цей лист — досить типовий приклад характеру американсько-українських відносин і способу «підтримки реформ» в Україні.
Чомусь нікого не дивує сама форма підтримки, про недосконалість якої говорить комічність гіпотетичної зворотної ситуації — коли Кучма пише листи підтримки Клінтону. Але головне не в цьому. Чому Гор підтримує Кучму? Тому що Кучма не тільки проголосив себе реформатором, а й робить якісь дії в цьому напрямку (підписує укази тощо). Американці, а особливо їхні бюрократи, — це люди, котрі звикли грати за правилами. Вони сприймають буквально як наміри нашого Президента, так і те, що написано в указах (вірніше в аналітичних записках держдепа із приводу цих указів). Однак, в Україні президентські укази оцінюються за іншими критеріями, і передусім із погляду того, як вони будуть працювати в наших умовах. Всі знають про загадкові «особливості» України, які призводять до того, що найправильніші заходи майже завжди дають результати протилежні запланованим. Різниця між вітчизняними й американськими прихильниками ринкових реформ в Україні (якщо припустити, що вони хочуть одного й того ж) саме й полягає в тому, що одні й ті ж тексти трактуються принципово по-різному.
Таким чином, для внутрішньоукраїнської ситуації лист Гора має тільки негативні наслідки — він зайвого разу розчарує в Америці демократів і ще раз переконає всіх зацікавлених у тому, хто «підтримує антинародний режим». Все це ще трохи посприяє зростанню антиамериканських і антидемократичних настроїв.
Втiм від американців не треба вимагати глибокого розуміння наших «деталей», зрештою Україна для США — лише одна з доброї сотні прохачів американської допомоги. Оскільки Америка не може до нас пристосуватися, для того, щоб від неминучого діалогу була практична користь, пристосовуватися доведеться нам — я маю на увазі звичайно не уряд, а слабкі шматочки вітчизняного громадянського суспільства.