Чи повернуться до нас одеські авангардисти?

Це вже друга експозиція Sotheby’s у стінах музею Ханенків. Попередня, що виставлялася тут два роки тому, включала, поміж іншим, картину українки Олександри Екстер «Жінка з птахами» (до речі, цьогоріч роботу «Венеція» нашої співвітчизниці продали на лондонських торгах за 1 мільйон фунтів стерлінгів). Відсоток українських художників у цьогорічній експозиції значно вищий. Власне, всі картини, запропоновані цього разу українському глядачеві, вийшли з-під пензлів одеських художників-модерністів на початку століття. Серед авторів полотен — Амшей Нюренберг, Михаїл Гершенфельд, Ісаак Малик, Теофіл Фраерман, Сигизмунд Олесевич та Ізраїль Мексин. Усі вони свого часу входили до «Товариства незалежних художників» та надихались творами Матісса, Гогена, Сезанна, Ван Гога, Руо, німецьких експресіоністів. Дехто з них був навіть особисто знайомий із цими митцями (як-от Теофіл Фраерман, що працював з Дега, відвідував майстерню Родена та знався із Матіссом; чи Амшей Нюренберг, що ділив паризьку студію з Шагалом), інші ж мали нагоду бачити твори цих світових імен у Одесі на виставках «Салони Іздебського».

Як зазначила на прес-конференції керівник лондонського відділу Sotheby’s Джо Вікері, «твори, представлені тут сьогодні, надзвичайно цінні та рідкісні, вони вкрай рідко з’являються на ринку». Усі картини походять із колекції мецената Якова Перемена, який у 20-х роках вивіз їх у Палестину. Там вони й зберігались аж дотепер. В Україні ж про цих художників, як і про багатьох-багатьох інших, забули майже всі. Окрім, дякувати їм, фахових мистецтвознавців. Тож, ця виставка — перший крок до повернення чергової — одеської художньої — низки забутих імен та їхніх надбань.

Звичайно, експозиція має не лише просвітницьку функцію. Як і попереднього разу, вона прагне привернути увагу до одеситів українських колекціонерів, активність яких на торгах «Сотбіс», за словами Джо Вікері, протягом останнього року значно зросла.

Цікавим є те, що всі чотирнадцять творів модерністів продаються як один лот. «Це правильне рішення, — вважає завідувач відділу Західного мистецтва Музею імені Богдана та Варвари Ханенків Олена Живкова, — адже окремо вони не мають такої значної історико-культурної цінності, яку мають разом. Всі ці картини репрезентують значне явище в нашій історії й саме тому мають повернутись в Україну. Добре було б, якби якийсь меценат придбав їх для Одеського музею західного та східного мистецтва».

Так, Михаїл Каменський, генеральний директор аукціону Sotheby’s в Росії наголосив, що «цього разу ми привезли в Київ ті твори, які було вивезено з України на початку минулого століття. І тепер все це має повернутись на Батьківщину». Чи справді ці роботи повернутися в Україну чи осядуть у колекціях іноземних збирачів мистецтва (або ж у закордонних маєтках українських колекціонерів) покаже лондонський аукціон 22 квітня.

Для відвідувачів виставка буде відкрита лише два дні — 31 березня та 1 квітня.