Чи розгадають княжі таємниці?

Уже вчетверте науковці беруться за вивчення гробниці князя Ярослава Мудрого, яка зберігається в Софійському соборі: для наукових досліджень її відкривали у 1936-му, 1939-му та 1964-му роках. Тоді вчені довели, що тут справді лежить тіло князя. А от хто похований поруч із ним — його дружина Інгігерда чи інша жінка — це і спробує тепер з’ясувати група вчених з України, Швеції, Великої Британії та США. Вони проведуть цілу низку експертиз, зокрема, й аналіз складу ДНК та амінокислот — якщо вдасться їх виділити з кісткових решток. За попередніми прогнозами, на всі ці дослідження знадобиться близько року. На них один із меценатів Національного заповідника «Софія Київська» виділив близько 60 тисяч гривень. Самі ж учені працюватимуть на добровільних засадах.

Урочисте відкриття саркофага відбулося у присутності кількох десятків ЗМІ, серед яких були й зарубіжні. Перед мас-медіа вчені вийняли з нього кілька прямокутних дубових ящиків, у яких зберігаються кісткові рештки. Самі ж скриньки науковці відкриють подалі від стороннього ока — в спеціальному приміщенні заповідника, де є необхідне обладнання та охорона.

— На запитання, чому саме зараз відкрили саркофаг київського князя, я відповідаю — а коли? І хто, як не ми, за це візьметься, тим паче, що наука зробила великий крок уперед і може відкрити багато таємниць, — каже директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальска. — Так, швейцарські вчені, звідки родом дружина князя Інгігерда, впевнені, що з Ярославом похована саме вона. Наші науковці до цієї думки не дуже схильні, тож маємо можливість з’ясувати, так це чи ні. Також вчені спробують визначити генетичну лінію Рюриковичів, дізнатися їхнє етнічне походження. А ще буде зроблено сканування кожної кісточки, засобами комп’ютерної техніки буде відтворено образи похованих у саркофазі людей. Ми дізнаємося, які були їхні уподобання, чи мали спадкові хвороби, від чого померли і — що важливо — в якому точно віці пішов із життя Ярослав. Літописи засвідчують, що це сталося 1054 року, коли князю було чи то 65, чи то 75 років, але коли він народився, точно невідомо.

Як пояснила Неля Куковальська, перший етап дослідницьких робіт — це повторні антропологічні дослідження, під час яких фахівці зберуть кістяк в анатомічному порядку, зроблять заміри та описи кожної кістки. Далі вчені зроблять рентген, щоб виявити порушення та травми опорно-рухового апарату. Як свідчать літописи, Ярослав Мудрий був кульгавий з дитинства, і попередні експертизи це підтверджували. Ще одна таємниця, яку спробують розгадати вчені, — як у саркофазі поруч із чоловічими та жіночими кістками опинилися дитячі?

— У Софії Київській було багато пограбувань, елементи дитячого черепа могли потрапити в саркофаг саме через це, бо грабіжники відкривали саркофаги, щоб знайти і забрати цінні речі. Таким чином, гробниці зазнавали зовнішніх втручань і порушувалися, а коли духовенство приводило їх до ладу, то намагалося зберегти у цілісності ці святі мощі, можливо, що так і потрапило сюди кілька дитячих кісток. Окрім них, 1936 року в гробниці було знайдено дерев’яний брусок та два шматочки плінфи — давньоруської цегли. Як вони сюди потрапили, ми теж спробуємо з’ясувати під час досліджень, — розповіла доктор історичних наук, професор, завідувачка відділу науково-історичних досліджень Національного заповідника «Софія Київська» Надія Нікітенко. — Донині нез’ясованим лишається питання про походження самого Ярослава: від кого він народжений — від варяжки Рогніди, слов’янки чи угро-фінки? Ми мало знаємо про точну кількість шлюбів князя, народження його дітей від однієї чи двох дружин. Можливо, після досліджень буде внесено корективи і в скульптурний портрет Ярослава, що посилить його історичну достовірність.

Ще науковців цікавить походження мармурового саркофага. Одні дослідники вважають, що він був виготовлений тут, на місці, в ХІ столітті за прямим замовленням Ярослава. Інші кажуть, що привіз його з Північного Причорномор’я сам Володимир Святославович, батько Ярослава. Як розповіла Надія Нікітенко, тоді Володимир привіз на Русь кілька мармурових гробниць, де були поховані сам Володимир Великий, його дружина Анна, Ярослав, Володимир Мономах та Ізяслав Ярославич. Тож цілком можливо, що гробниця Ярослава вторинного або й третинного використання, бо вже при князеві їй було близько 500 років. Наразі вчені готові перевіряти цю версію та розгадувати інші таємниці. А на твердження, що відкривати могили — це поганий знак, кажуть: наукова істина набагато важливіша.