Чи заросте народна стежка до Музею спортивної слави?

Та й саме «вогнище культури» швидше нагадувало довгий добре обладнаний і освітлений яскравими лампами тунель, котрий веде до бункера. Утім, це перше враження було близьким до істини: адже вся спортивна слава українського народу розмістилася в проході, що веде до урядової трибуни національного олімпійського комплексу, а експозиція, по-моєму, була поспішно зліплена до матчу між київським «Динамо» і мадридським «Реалом» — тільки фотографії та списки чемпіонів. Ні тобі старих афіш 20 — 30-х років, ні реліквій, ні пам’ятних рідкісних нагород, що дуже прикрашало старий музей, розміщений у приміщенні Спорткомітету країни.

Одне слово, свята не вийшло. Такий собі нецікавий захід, до того ще й непереконливий. Зрозуміло, що до такого засекреченого об’єкта народна стежка може швидко зарости.