Дайте нам комедію!

Ушосте фестиваль, організований Чернівецьким українським музично-драматичним театром ім. О. Кобилянської, пройшов у його унікальній історичній будівлі. Маючи статус регіонального, форум не дуже суворо охороняє свої географічні кордони, і його учасниками стають представники різних регіонів нашої країни (цього року також присутня, хоч і близька, але зарубіжна Румунія).

Усіма улюблені комедії бувають різними. У спектрі цього жанру — комедії положень, пародії, ліричні комедії, класичні, сучасні, музичні, фольклорні. Деякі яскраві різновиди комедій були представлені на «Золотих оплесках Буковини».

Відкрився фестиваль прем’єрною виставою Чернівецького театру ім. О. Кобилянської «Мандрівні зорі, або життя — театр» за Шолом-Алейхемом. І це був приклад, так званої людської комедії. Режисер Володимир Воробйов, який зробив інсценізацію, об’єднав у ній двох авторів — Шолом-Алейхема і Карла Гуцкова та вніс до твору єврейського класика фрагменти відомої п’єси «Уріель Акоста».

Режисер, безмежно закоханий у театр, бере в союзники акторів і створює своєю виставою своєрідний гімн театру. Поліфонічна дія, що містить декілька сюжетних ліній, розгортається масштабно й неквапно, оповідаючи про перипетії долі Лео Рафалеско (Денис Поліщук) та Розалін Співак (Наталія Гунда), що стали знаменитими акторами. Але глядач побачить їх молодими (Лейбл — Григорій Руденко-Краєвський, Рейзл — Марина Тимку), коли почуття взаємного кохання лише зароджувалося, співпереживатиме подіям, що роз’єднали закоханих і радітиме несподіваній зустрічі через багато років. У постановці створена галерея колоритних образів, а емоційним образом вистави стають два стільці, на яких піднімають у центрі сцені молодих героїв. Такий «політ» сприймається як могутність вищих сил над людськими маріонетками... У фіналі підвішені стільці порожні, немов чекають нових героїв, аби розпорядитися їхнім життям...

Примітно, що на фесті театри віддають перевагу зарубіжній комедії. Такі автори як Камолетті, Куні, Фрейн, Еннекен, Мейо стали бажаними на наших сценах, наполегливо пропонуючи замінити якісну комедію зі змістом і смаком на сміх зразку «нижче поясу». Вдячний фестивальний глядач Чернівців, звичайно, сміявся на виставах «Театр» Івано-Франківського українського музично-драматичного театру ім. І. Франка, «Bon appetite, або гарнір по-французьки» Вінницького українського муздрамтеатру ім. М. Садовського, «Як повернути чоловіка» Тернопільського українського драмтеатру ім. Т. Шевченка, «Гей, Джульєтто!» Чернігівського молодіжного театру, але з професійної точки зору до цих сценічних творів виникало надто багато зовсім не комедійних запитань.

Іронічні моменти знайшли творці вистави «Зроблено на Заході» К. Кеяну Ясського національного театру ім. В. Александрії (Румунія) в картині життя сучасного міста, де всі його структури наскрізь пронизані корупцією. Цікаву знайдено театральну форму — зонги у вигляді музичного репу, що коментують події, оригінальна організація сценічного простору, що існує за монтажним, кінематографічним принципом.

Столичне мистецтво представляв лідер глядацького успіху — вистава «Швейк» за Я. Гашеком Національного театру ім. І. Франка, який заслужено отримав свою порцію «Золотих оплесків Буковини» і Київська оперета, що показала вишукану й легку музичну виставу «Звана вечеря з італійцями» Ж. Оффенбаха. Чудові голоси, яскраві костюми, вміння артистів демонструвати комізм театральної умовності, високопрофесійний камерний оркестр, чудова музика — і в результаті — справжнє свято оперети.

Винагороду «За кращу виставу» отримав Чернівецький театр-студія «Голос» за постановку «Батьківські пороги» за Г. Тютюнником. Нехитру розповідь про весілля в одному українському селі режисер Петро Колісник перетворює на сценічне полотно. В процесі підготовки до весілля беруть участь жителі села — колоритні, характерні й виразні персонажі. Всі вони тут як родичі, готові завжди прийти на допомогу один одному. Тканина вистави складається з українських пісень — народних, авторських, несподівано свіжо й мелодійно аранжованих... Музична лінія, пересипана народними примовками, жартами, сприймалася як обряд національного весілля. Коріння роду, поріг батьківської хати — та відправна точка, з якої починається Батьківщина й яку треба пронести в своїй душі через усе життя. Замальовка народження нової сім’ї переростає в історію становлення нації. Тихе, щире, проникливе слово Григора Тютюнника без зусиль перемогло галасливе сум’яття комедійних ситуацій Камолетті, Фрейна та інших.

Дипломом «За самовіддане служіння Мельпомені» було нагороджено чудового актора Тернопільського театру ім. Т. Шевченка Володимира Ячмінського.