Де, власне, «перед»?
Далеко за північ у понеділок, коли рейтинг В.Путіна перетнув 50%, я подумала, а що залишиться в пам’яті уважного телеглядача після виборної президентської кампанії-2000 в Росії? За аналогією з 96-м, від якого віртуально залишилися нескінченні танці Єльцина, коробка від ксерокса і цвіт інтелектуальної еліти, яка закликала з екранів: «Голосуй, бо програєш...»
Прямо скажемо, кампанія- 2000 була незрівнянно скромнішою на телеобрази. Чечня? Та ні, вона із січня до березня була вже лише тлом. І навіть жертви, кількість яких до березня зросла на порядок і яких уже не приховували навіть на офіційних каналах, а, навпаки, урочисто хоронили, а тим паче, кадри, на яких задокументовано деякими журналістами факти варварського ставлення російських спецназівців до тіл чеченських бойовиків, — усе це явно не стало для російського суспільства шоком. Хоча це був прямий репортаж із місць масового вбивства...
Може, агітаційна кампанія Явлінського, який, по суті, єдиний вів її, так би мовити, за всіми правилами білого піару? Та це лише на тлі начебто бездіяльності (гра відбувалася під килимом) усіх інших кандидатів «доброзичливці» Явлінського могли назвати цю кампанію «небувало агресивною». А насправді, як на мене, коли що й може запам’ятатися, то це явна помилка Григорія Олексійовича, який вирішив чомусь приміряти на себе зовсім не властивий йому образ нахабненько-рішучого супермена... Чорний піар, застосований проти Явлінського останнього тижня перед виборами (виникало таке враження, що просто з нудьги), був незграбним і явно не мав на увазі якихось стратегічних цілей. Що і доведено було самим ГРТ, де спокійно була зачитана гнівна відповідь Г. Я., начебто між іншим, а проте до виборів, а не після (пригадаймо нашу, українську, практику, коли облиті брудом кандидати марно намагалися пробитися в ефір для дезавуювання дезінформації)...
Путін? Так, можливо, на місці другого пілота у винищувачі — що породжувало одну думку: навіщо? Хіба що створити хоч якусь видимість передвиборної активностi — на тлі цілковитого штилю. І так уже все було зрозуміло. Коротше, в чомусь можна погодитися з В.Жириновським, і визнати, що вся передвиборна баталія і почалася, і завершилася 31 грудня 1999 року, коли Єльцин «відрікся» і «призначив», що, власне, й увійде в історію, на відміну від наступної «мишачої метушні». Мабуть, в результаті ніч після виборів на російському ТБ була цікавішою, ніж самі вибори. Хоча, напевно, теж для гурманів. Вони, без сумніву, помітили тремтіння рук Євгена Кисельова, який вийшов в ефір 26-го о 18.00 в «Итогах». Видно, так хотілося вірити у другий тур... Багатозмістовним був віртуальний діалог Ігоря Малашенка, котрий був, по суті, керівником піар-кампанії Єльцина в 96-му, і Гліба Павловського — нинішнього Головного Іміджмейкера Росії. Малашенко, який не ввійшов у нинішню команду, виглядав явно пригніченим, але нервова самовпевненість Павловського, який не похитнувся у негативній відповіді щодо уподобань до Азефа, хоча не зміг-таки зрозуміло витлумачити джерело появи в ефірі ГРТ зібрання «блакитних», що нібито заявили про підтримку Явлінського, не знімала глядацького питання про те, що ніщо не вічне в цьому світі, і як скоро Г.Павловський опиниться на тій самій лавці, що й Малашенко... Новинкою політичного ефіру Росії стала конкуренція в нiч виборів РТР із визнаним лідером цієї справи НТВ. РТР явно йде на користь не тільки прихід О.Добродєєва, а й тотальна підтримка народом В.Путіна. Адже нічого боятися, можна випускати в ефір яких завгодно полiтологiв з якою завгодно інформацією, зокрема, і дуже неприйнятною для Путіна, його команди і їхньої піарної концепції «авторитарної демократії» (настільки ж ірреальної, наскільки була ірреальною вся виборча кампанія) політологів. Нехай кажуть, випускають пару — адже нічого не зміниться. Пригадаймо, до речі, знов-таки, українську ніч після виборів–1 на «Інтері», той самий «Титанік», де також дали виговоритися всім... Звичайно ж, із точки зору телевізійної технології РТР ще сильно програвало НТВ, і режисерськи все було зроблено непрофесійно, і за підбором масовки... Проте, по суті, на обох каналах було сказано про одне: про похорони ліберальної демократії в Росії і настання авторитаризму. Тільки на НТВ нинішній відхід в небуття як російського лібералізму, так і його лідерів — точніше, лідера — був емоційніше поданий завдяки безпосередній дискусії самих персонажів: Григорія Явлінського й одного з тих, кого якраз і можна зарахувати до Азефів правої ідеї — Сергія Кирієнка, чиї заклинання «Не можна одночасно будувати барикади — і йти вперед» не заперечували необхідності продовження цієї влучної фрази відповіддю на запитання: «Путін — це і є вперед?».
Детальніше про всі нюанси російської «ночі виборів» ми поговоримо у п’ятницю, у постійній колонці вашого телеоглядача. А тепер лише оцінимо ще одну асоціацію, яку нам подарувало те саме НТВ (а за ним — і REN-ТБ), показавши, відповідно, у п’ятницю і в суботу американський фільм «Шахрайство» про вигадану президентську кампанію в США. Якщо двома словами, то фільм оповідає про те, як піар-команда одного президента вигадала віртуальну, комп’ютерну війну для того, аби допомогти своєму босові відмитися від секс-скандалу і втриматися на чолі обдуреної держави. Оригінальна назва картини — «Хвіст крутить собакою».
І хіба Росія перша країна, що слухняно відповіла «гав-гав»?!..
