«Деревогуби»...

На жаль, нині пам’ятки природи, історії чи культури перестають бути тим надбанням, яке треба берегти, як зіницю ока. Останній приклад: днями у столичному сквері імені Василя Стуса на проспекті Перемоги, 119, було зрізано понад 100 дерев, серед яких — сосни та дуби віком понад 100 років. Люди, з якими «Дню» вдалося поговорити на місці події, розповіли, що цю ділянку викупили ще п’ять років тому за 800 тисяч доларів, за кожне зрубане дерево було заплачено ще по 1,5 тисячі доларів. Та хіба можна виміряти грішми дерева, яким немає ціни?

За українським законодавством, вікові дерева — це реальні претенденти на звання історичних пам’яток (якщо довести, що деревам дійсно понад 100 років і пов’язані вони з іменем видатної особистості, кажуть історики). Оскільки на території скверу в 1960—1970-х роках стояв будинок, де якийсь час жив Стус із дружиною та сином, зрубані дерева мали багато шансів стати історичними пам’ятками.

Начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Києві Олександр Прогнімак повідомив, що державний акт на землю видала Київрада, а згідно з Земельним кодексом, право власності на земельну ділянку поширюється на ѓрунт, а також на водні об’єкти, ліси, зокрема багаторічні насадження. «Іншими словами, власник має право розпоряджатися землею на свій розсуд. Тому, хоч як це парадоксально звучить, компанія «Етрекс», вирубуючи дерева, формально діяла в рамках закону», — підкреслив він. Як розповіли «Дню» в Національному екологічному центрі України, вже два роки їхні фахівці борються із компанією «Етрекс», якій КМДА у 2007 році дала дозвіл на будівництво розважального комплексу саме на території скверу імені Василя Стуса. Екологи зверталися в усі інстанції, аби це рішення скасували, але безрезультатно.

КОМЕНТАРI

Олексій ВАСИЛЮК, заступник голови Національного екологічного центру України:

— Такі ситуації для столиці — типове явище. Просто втручання у цю справу Миколи Томенка та цьогорічний інтерес громадськості до Василя Стуса надала цьому інциденту резонанс. Насправді ж будь-яка вирубка дерев у Києві теоретично повинна мати позитивний висновок державної екологічної експертизи, акт обстеження зелених насаджень, зроблених «Зеленбудом», та відповідний ордер на рубку. Здійснюватися це повинно суто працівниками «Зеленбуду» і тільки в робочий час. У даному випадку ми маємо справу з деревами, які були у нормальному стані (документів про те, що вони хворі, сухостійні або дуплисті ми не бачили). Вирубка, як відомо проводилася уночі, і хто це робив — не зрозуміло. Питання навіть не в тому, чи це парк Стуса, чи звичайний сквер. Насправді у Києві дуже багато випадків, де громада намагається протидіяти забудовам, але на це мало звертають уваги ЗМІ, бо не бачать у цьому інформаційного приводу. Ситуація з парком Стуса відразу привернула увагу, але виправити ситуацію неможливо, адже повернути дерева на місце, де вони росли — не реально, треба насаджувати нові. Таке беззаконня закінчиться тільки тоді, коли за вирубку дерев та будь-які порушення природоохоронного законодавства існуватимуть реальні суворі покарання, бажано із притягненням до відповідальності тих, хто давав на це дозвіл, доручив здійснювати вирубку чи надав для цього ділянку. Тобто має бути особиста відповідальність причетних чиновників.

Лариса ФЕДОРОВА, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України:

— Закон про охорону пам’яток забороняє подібні знищення дерев, незважаючи на те, якого вони віку і чи стояли на обліку пам’яток природи. Навіть просте дерево не можна зрізати без дозволу Міської служби охорони природи. На проспекті Перемоги і справді був будинок, де певний час жив Василь Стус. А всі природні об’єкти, які пов’язані з іменами видатних діячів, можуть бути ще й пам’ятками історії. Наприклад, липа на Старокиївській горі, яку посадив Петро Могила, уже стала пам’яткою історії. Місцева влада повинна діяти у таких випадках по закону — покарати причетних до вирубування столітніх дерев, а також провести спеціальну пам’яткоохоронну експертизу — з’ясувати, хто давав дозвіл на забудову, кому вони платили за ту ділянку. Якщо забудовники хочуть бути в ладу із законом, вони повинні мати експертний висновок від науковців, чи можна тут щось перебудовувати, зносити, вирубувати і так далі. Коли ж усе це робиться без дозволу місцевої ради, то тим більше мають покарати винних. І такі випадки, на жаль, нині не рідкість: зносять будинки, вирубують дерева, незважаючи на їхню історичну та культурну цінність. Враховуються тільки інтереси забудовників, які купили ту ділянку. Я не знаю, які розцінки встановлюють за дозвіл зрубити такі дерева, але знищувати їх у жодному разі не можна — вони безцінні.