Десять дітей продовжують страйк разом iз матерями
У районі Гострої Могили під Луганськом у таборі пішого походу жінок сьогодні знаходиться 240 осіб, десять із яких — діти різного віку. Ці цифри повідомив на брифінгу для журналістів голова обласної держадміністрації Олександр Єфремов, підкресливши, що скоротити чисельність страйкарів вдається завдяки щоденній роботі, а також за рахунок індивідуальних зустрічей і бесід із кожним учасником акцій протесту.
Простіше кажучи, акцію протесту припинили ті, хто прийняв умови влади — частину заборгованості взяв «живими» грошима, решту — товарами й продуктами, а також погашенням заборгованості за комунальні послуги. У таборі жіночого походу «Крик душі», що базується біля Гострої Могили, залишилися ті, хто цих умов не прийняв. Своє рішення жінки пояснюють просто: керівники вугільних підприємств свою зарплату борошном і пилососами не отримують, у руках тримають реальні гроші. Шахтарям же пропонують такі варіанти, які в принципі проблем сімей гірників не вирішують. Всі як одна учасниці акції, які знаходяться у таборі зі своїми дітьми, не були, наприклад, упевнені, що їхні сини та доньки 1 вересня сядуть за шкільні парти. Для того, щоб відправити дітей вчитися до школи, потрібні зошити, книжки, одяг, взуття. Грошей на це немає, отже, діти залишаться вдома. Точніше, разом зі своїми мамами в наметах, які на цей час домом і стали.
Світланці Скрябіній 13 років, Маші Кеслер — 12. Брати участь у страйковому русі в такому ранньому віці їх змусили обставини. Підприємства заборгували їхнім батькам до 5 тисяч гривень. У сім'ї Іван учасниками акції стали всі. 16-річна Інна та 11-річна Наталка знаходяться під Гострою Могилою разом зі своєю мамою, а їхній батько — робітник шахти імені 50-річчя СРСР — учасник походу, який стоїть під Донецьком. Інна Іван 1 вересня повинна продовжити своє навчання у Новосвітлівському ПТУ, однак настроєна залишитися разом із мамою, якщо гроші найближчим часом виплачені не будуть. Заборгованість її батькові становить уже 20 місяців.
Діти є діти. Ті, яким по 6–7 років, влаштували гру на купі піску, призначеного для потреб посту ДАІ, хлопчаки грають у «війну» в посадці. Наймолодшого страйкаря — 4-місячного Альошу цього дня з Краснодону в табір не привезли. Малюк щось завередував. Та, як сказали кореспонденту «Дня», Альоша тільки тимчасово покинув табір. Як тільки у нього налагодиться здоров'я, свою акцію і він, і його мама продовжать. Всі діти, у яких доводилося питати, сумують за своїми батьками, будинком і взагалі за тим сімейним життям, до якого звикли. Сумують і жінки. І ще сподіваються. Коли на автомагістралі, на узбіччі якої розташувалося наметове містечко, з'явилися кілька автобусів і машин, що йшли один за одним, жінки й діти з радісними криками «Наші їдуть!» почали вибігати на дорогу з надією, що це з перемогою повертаються додому їхні батьки й чоловіки. Однак це виявилася похоронна процесія. Напевно, ховають когось із міліціонерів або бізнесменів, прокоментували вони.
