Діалог Україна - Росія. Друга спроба

Дводенний конгрес «Україна - Росія: діалог» добігає кінця. Серед заявлених тем на панельних дискусіях були питання мовної політики, протидії інформаційній війні, долі Криму після анексії, говорили про те, як можна трактувати український федералізм - як вихід із глухого кута чи як політичну пастку, наводилися аргументи за і проти люстрації... Тональність заходу свідчила про те, що навіть серед запрошених опозиційних російських еліт немає єдності в розумінні того, що відбувається в Україні. Деякі навіть заявляли, що війни як такої немає, звинувачували українську сторону в тому, що відключення російських телеканалів - це перегин, і обурювалися, що їх звинувачують за транслювання прес-конференцій екс-президента Віктора Януковича. Але були з боку росіян і інші думки. «Путін розв'язав повномасштабну війну - холодну, інформаційну. Для нього жодне людське життя не варте нічого. Такі дії можуть спровокувати процес, коли постане питання про цілісність Росії... Україна змогла створити свою політичну націю, а Росія не змогла. Тому Путін намагається реінкарнувати «радянський народ», - сказала російський політичний діяч, організатор «Маршів незгодних» Ольга Курносова.

Модератор круглого столу зі ЗМІ Мустафа Найєм задумався про механізми протидії інформаційній війні

Незважаючи на розбіжності двох сторін, російська поетеса і журналістка Олена Фанайлова вважає, що «люди культури завжди зможуть домовитися». «Найголовніше, що стосується обох сторін, це те, що зараз культура виявилася заручником політики. Я почуваюся досить безпорадно. Єдине, що я можу робити як журналіст і публіцист - описувати ситуацію такою, як вона є. Однією з цілей на цьому конгресі було позначено створення так званої «дорожньої карти» щодо виходу з кризи у відносинах України та Росії. Але я цієї дорожньої карти, якихось практичних кроків ще не бачу. Сподіваюся, до кінця конгресу картинка вже складеться, зокрема і з діалогів і панельних дискусій». Коментуючи інформаційну війну, розв'язану Росією проти України, Олена зазначила: «Якби я хоча б три дні поспіль дивилася російські пропагандистські телеканали, я б уже не змогла відрізнити брехню від правди. Вони дуже вміло накладають потрібний їм текст на підібраний відеоряд. Недосвідчений глядач цьому вірить».

"У вас така цікава газета. Можна я ще візьму?", - Сказав "Дню" відомий російський письменник, журналіст і публіцист Вардван Варжапетян

Мабуть, навіть саме перебування в такому інформаційному просторі спотворює розуміння того, що відбувається за кордоном. Наприклад, бурхливу дискусію викликала промова Бориса Нємцова: « Вибачте, що я вас вчу. Але якщо ви хочете зберегти державу, повинні розв’язати два питання: як повинна бути влаштована Україна, щоб вона сама зберігалася? У мене відчуття, що ви взяли модель унітарної держави, яку створив Путін. Путін - прихильник унітарної держави, яка знищила федералізм!.. Якщо ви не можете зберегти Україну, тоді потрібно вирішити, а в яких межах можете зберегти? Не вважаю, що мають бути заборонені теми. Не вважаю, що, якщо російська мова - друга державна, але при цьому зберігається країна, що ця тема заборонена». У залі одразу ж пройшов шум невдоволення, а український політик Сергій Соболєв навіть виступив з обуренням: «...Коли нам пропонували те ж саме робити з Кримом, такі, як ви, приїжджали і говорили: дайте Криму автономію, Крим заспокоїться. Я пам'ятаю це. Дали Криму автономію, ми це вже проходили!» Взагалі, питання можливості чи неможливості федералізму України, яке обговорювали гості, як і мовне питання, напевно, було найгарячішим. Як сказала «Дню» російська журналістка Вероніка Куцило, у дуже небагатьох росіян є розуміння того, що російська мова в Україні не зазнає утисків. І на цьому будуються помилкові висновки.

На конгрес до Києва прямо з Криму приїхала відома російська правозахисниця Світлана Ганнушкіна. "У Криму зараз повний правовий хаос", - констатує пані Ганнушкіна.

Найбільш гарячі дискусії виникали в групах, де обговорювали політику і ЗМІ. Часто сперечалися росіяни з росіянами, бо українських гостей запросили небагато. «Чому в секції екологів не було жодного українського запрошеного? Довелося самим проштовхувати», - обурювалися в кулуарах гості. Так у суперечках і пошуку консенсусу й проходив конгрес. Однак суперечок було більше. Про тезу, що діалог - це вміння почути один одного, про який говорили напередодні, гості, здається, забули.

Олександр Риклін, головний редактор мережевого видання «Ежедневный журнал»:

- Це досить дивний діалог. Давайте будемо називати речі своїми іменами. Сьогодні вже більш-менш очевидно, що одна частина аудиторії представляє країну, яка здійснила агресію проти іншої країни. Сьогодні я був присутній на ранковій дискусії «Український федералізм - вихід із глухого кута чи політична пастка?» І ось я все думаю - всі ці українські хлопці, вони з ввічливості нас слухають? Цілком очевидно, що до них приїхали люди, які у своїй країні - маю на увазі Росію - допустили таку ситуацію, що тепер ми живемо за зруйнованої політичної системи, з суспільною атмосферою, яка відповідає, напевно, Німеччині кінця 30-х років, з вождем, який, в загальному розумінні цього терміну, перестав був адекватним. І ми приїхали сюди давати поради людям, які зовсім недавно довели всьому світові, що цей народ вміє диктувати свою волю своїм правителям? Це виглядає щонайменше анекдотично. Ми виглядаємо неначе якась купка відщепенців, які приїхали сюди, щоб продемонструвати свою незгоду з тим, що відбувається. Але і це вже немало. У цьому я бачу основний позитивний момент конгресу. Я розраховую, що між Україною і Росією завжди буде можливий діалог. Щоб цей діалог був рівним, потрібно, аби в Росії виникла нарешті ситуація, за якої ми б мали моральне право на цей діалог.

Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ, український журналіст, літературний критик:

Ось ми могли почути дискусію про мови - російська, як можлива державна, чим це загрожує тощо. Але конфлікт, який іде зараз, це не конфлікт між мовами, це конфлікт між ментальностями. Конфлікт між європейськими демократичними цінностями і між совковими. Ось де лінія розлому. Якби не грандіозний дестабілізуючий фактор путінської Росії, ми б самі розібралися зі своїми проблемами... Розмова між інтелектуальними елітами Росії та України - це зараз найважливіша річ. Росіяни виявили свою громадянську позицію, підтримавши країну, яка стала об'єктом агресії їхньої батьківщини. Природно, ступінь їхнього впливу невисокий, але менш цінним від цього він не стає. Сьогодні багато розмов було про те, як сім осіб вийшло на Червону площу 1968 року. Ці сім людей мало що вирішували. Зараз у нас тут не сім осіб, трохи більше, тому й оптимізму більше.

Подробиці про конгрес читайте в наступних номерах «Дня».