Діти допомагають дітям

У суботу, напередодні Дня святого Миколая майже по всій київській вулиці Костьольній (галереї «Грифон», «Акварель», «Рідна хата», «КолтаА», «Ніл» та «Арт-центр на Костьольній») розгорнувся мистецький проект «Діти-дітям». У виставці-конкурсі дитячої творчості взяли участь понад 200 учнів віком від 3 до 15 років — вихованці художніх шкіл міста Києва та діти, що проходять курс дитячої арт-терапії у педіатричному відділенні Iнституту онкології Академії медичних наук України. Чи не найцікавішою акцією проекту став благодійний аукціон, на який маленькі художники надали 104 своїх роботи: малюнки з особливим, по-дитячому наївним, баченням світу, та виліплені з глини свистунці, коники, янголятка. 104 лоти та велике панно, яке створили 12 учнів Київської дитячої школи мистецтв №2, на аукціоні оцінювали від 50 до 250 гривень. Дорослі перешіптувалися, що, напевне, немає нічого більш зворушливого і праведного, коли одна дитина допомагає іншій. Справді так. Адже всі кошти від цього аукціону планують спрямувати на благородну справу — на фінансову підтримку вищезгаданого курсу дитячої арт-терапії у педіатричному відділенні Iнституту онкології Академії медичних наук України.

Роботи дітей, які навчаються в мистецьких школах, і тих, що лежать у педіатричному відділенні, наповнені одними й тими ж смислами — життям, сонцем, барвистими фарбами, природою, любов’ю... На думку керівника відділення дитячої онкології Iнституту онкології АМНУ Григорія Климнюка, цей проект є дуже важливим. По-перше, за всю історію існування педіатричного відділення Iнституту онкології в Україні вперше демонструються роботи дітей, які там лікуються. «До того роботи наших дітей, — каже Климнюк, — забирали спонсори, переважно з Німеччини, демонстрували їх у себе на батьківщині, де й влаштовували різноманітні аукціони». По-друге, раніше ніколи з дітьми у відділенні не працювали арт-терапевти такого високого класу, які б могли за дуже обмежену кількість часу навчити дітей робити чудові витвори мистецтва. За дослідженнями іноземних фахівців, після занять арт-терапією стан дитини і навіть дані аналізів значно покращуються. I по-третє, благодійний аукціон на користь дітей, що лікуються в Iнституті, в Україні теж проводиться вперше. «До того ж, у зв’язку з обмеженим фінансуванням, для повноцінного лікування наших дітей дуже важливо вміти залучати кошти від меценатів, філантропів, благодійних організацій та подібних акцій, — пояснює Климнюк. — Це — можливість придбати медикаменти, обладнання, а також дати поштовх для розвитку арт-терапії та психотерапії дітей. Бо діти, яким доводиться довго лікуватися і які позбавлені звичного для них оточення, дуже потребують психологічної підтримки».

На думку Ольги Коваленко, члена Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», такі аукціони — справа майбутнього. «Адже якщо цю хвилю підхоплять інші організації, інші люди, то від цього виграють і діти, які творять, і діти, які хворіють, і діти, які допомагають, і люди, які це бачать». Фонд, у якому вона працює, одразу ж придбав картину дев’ятирічної Ганни Терещенко під назвою «На березі моря». На запитання кореспондента «Дня» — чому саме цю роботу, пані Коваленко відповіла: «Тому що на ній є те, що ми називаємо щастям. Тут одночасно і він і вона, і земля і небо, і гармонія всіх кольорів... Це погляд людини, яка бачить світле життя». Виставки в галереях на Костьольній триватимуть до 25 грудня. Пожертвувати ж гроші можна в будь-який час.

КОМЕНТАР

Олексій ДОЛЯ, етнограф Музею народної архітектури та побуту України:

— Традиція відзначати 19 грудня в Україні давня. Миколай Чудотворець — один із улюблених Святих українців. Він вважається покровителем подорожуючих по воді. Це завжди мало не буквальне трактування, тому у мандрівнику по житейському морі кожен вбачав себе й молився про заступництво перед Богом. У різних регіонах цей день святкувався по-різному. От, наприклад, на Галичині випікали «миколайчиків». На Полтавщині і Слобожанщині їх пекли у формі птахів, звірів, зокрема, коників або коників із вершниками саме на Різдво і називали — «панянками». На Святвечір, коли діти носили вечерю хрещеним, їм дарували такі пряники. Невипадково ж складена пісня:
А в зимову тиху ніч,
Ми поїдемо на Січ,
Кошовий нам дасть різдвяний пряник.

На жаль, цей звичай, як і багато народних обрядів, майже втрачений у Центральній та Східній Україні. Тільки поодинокі старші люди там пам’ятають, як це було, і можуть розповісти. Адже у роки радянської влади Святий Миколай був замінений на Діда Мороза. Тому нині можемо говорити про традицію святкування саме в Галичині, Буковині, Закарпатті, де вона, в силу історичних обставин, більш збереглася. За часи нашої незалежності, зокрема, відродження Української православної автокефальної та Української греко-католицької церков, почалося повернення цього свята. Гадаю, з часом, звичайно, не за рік-два, 19 грудня відзначатимуть у нас повсюди. Ці традиції мають майбутнє, у них відображено українські світогляд і ментальність. Переконаний, у нас ніколи не приживеться, наприклад, Хеллуін — він чужий, штучний, привнесений з іншої мас-культури.