Дмитро Хворостовський виправдав сподівання меломанів,
Очевидно, подумував ушанувати концерт своєю присутністю й Президент, що, скажімо прямо, доставило простим меломанам чимало незручностей і неспокою: в приміщення театру їм довелося в буквальному сенсі слова просочуватися крізь турнікет і пильні погляди охоронців, що, звісно, дещо применшувало збудження від передчуття зустрічі з Хворостовським і створило перед театром неймовірну чергу. Хоча нема добра без лиха: пересічні громадяни змогли споглядати поруч із собою в черзі «слуг народу» — міністрів і парламентаріїв. Цікаво, що в інтелігентної публіки це «омирщення» представників політичного Олімпу викликало співчуття, а тому, коли промах виправили й організували для знаті окремий вхід, у натовпі обурливих вигуків не пролунало. Очевидно, справжній демократизм відносин народу й влади нам іще доведеться опановувати довго.
Цього, до речі, міг би навчити нас і Дмитро Хворостовський, демократизм поведінки якого справді еталонний. Співак не перестає повторювати, що його дім — у Лондоні (і при цьому не чваниться публічно, що його постійно запрошують на прийоми в Букингемський палац до королеви Єлизавети — великої шанувальниці його таланту). Але з Лондона він «експортує» на батьківщину, схоже, лише справді джентльменську поведінку — лиск, коректність, галантність. Мабуть, оркестрантки естрадно-симфонічного оркестру України на все життя запам’ятають, як дарував їм розкішні букети квітів після свого виступу Дмитро Хворостовський (наші артисти, отримавши прем’єрний букет, ніколи не здогадуються подарувати його партнерці).
Хворостовський, ведучи кар’єру гастролюючого найбільшими світовими оперними сценами соліста, демонструє навдивовижу ніжну й діяльну прихильність до батьківщини. Країни, якій сьогодні об’єктивно не до снаги забезпечити музиканта такого класу гідним його комфортом і заробітком. Але він приїжджає додому не як самовдоволений щасливчик, а відданий син. Він не гидує постійно виступати в російській і СНД-івській провінції, активно пропагує російську музику, завжди включаючи до програми концертів твори обожнюваного ним Свиридова та російські романси. І ця його душевна щедрість теж, мабуть, повчальна для нас, тих, хто надто звик нарікати на свою домівку й вимагати від держави благ, рідко замислюючись над тим, що може їй дати замість цього.
Після концерту довелося почути про Дмитра Хворостовського фразу: «Він прекрасний, як усе справжнє». Цінити б нам таку красу!
