«Дочірнє» підприємство?

Нещодавно 26-відсотковий пакет акцій «Дніпропетровського металургійного заводу ім. Комінтерну (Комінмет)» не без скандалу повернено державі. Минулої п’ятниці позачергові збори акціонерів заводу внесли зміни до статуту акціонерного товариства, а також істотно оновили склад його правління, спостережної ради та ревізійної комісії. Як заявив рядовим акціонерам представник Фонду держмайна Олександр Андрущенко, необхідність скликання цих зборів була викликана поверненням державі великого пакету акцій (26%), яким володіла раніше якась компанія, що не виконала зобов’язань, взятих на конкурсі. Проведення зборів Фонд, котрий зосередив у своїх руках 62% акцій, доручив інвестиційній компанії «Славутич-Капітал». Акціонерам запропонували схвалити зміни до статуту, які дозволять ФДМ (аж до продажу контрольного пакету акцій) самостійно вирішувати питання про призначення й звільнення голови правління, його заміни, а, окрім цього, відкликати на зборах колишній і обрати новий склад керівних органів. Головою правління ВАТ знову було рекомендовано Анатолія Вулиха, котрий посідає цю посаду з лютого минулого року.

І, хоча збори акціонерів переважною більшістю голосів підтримали ці пропозиції, в залі раз у раз лунали невдоволені вигуки акціонерів, у котрих є невеличка кількість акцій (в основному колишніх і нинішніх працівників заводу), котрі вимагали звіту правління про пророблену роботу й виплати дивідендів. Обстановка ускладнилася ще більше, коли справа дійшла до перевиборів спостережної ради, в колишньому складі якої значилася Євгенія Олександрівна Тимошенко. Юну дочку відомих батьків люди з президії, очевидно, не бажаючи розбурхувати громадську думку, чомусь представили як таку, котра має просто однакове прізвище з відомою особою...

І все ж для того, щоб заспокоїти рядових акціонерів, голова правління ВАТ А.Вулих вирішив популярно пояснити те, що відбувається. За його словами, згаданий пакет у 26% акцій свого часу було придбано на конкурсі однієї з кіпрських компаній. «Кому належить ця компанія, — сказав він, — Лазаренкові, Тимошенко чи ще комусь — я не знаю, оскільки власників ніколи не бачив, але держава «віддала» пакет під інвестиції в 10 млн. доларів, за рахунок яких на підприємстві повинні були побудувати лінію з виробництва оцинкованих труб». Частина цих грошей, повідомив А.Вулих, надійшла на завод, і там встигли побудувати будівлю цеху, кислотосховище, встановити три крани. Проте, решти грошей заводчани так і не дочекалися, хоча інвестори завіряли, що зможуть виконувати свої зобов’язання й надалі. Закінчилося все тим, сказав голова правління, що Вищий арбітражний суд України за поданням Генпрокуратури вирішив повернути пакет акцій державі, а компанію- нерезидента нібито оштрафували за невиконання зобов’язань на 50 млн. гривень. Тепер ФДМ, котрий знову володіє контрольним пакетом акцій, провів зміни в керівних органах ВАТ і, судячи з усього, найближчими місяцями підприємство може перейти до нового власника. Поки що ж до складу спостережної ради введено представників власне ФДМ, фабрики, облдержадміністрації і АКБ «Приватбанку» — найбільшого кредитора підприємства.

Тим часом, сказав А.Вулих, завод ім. Комінтерну зараз перебуває в нелегкій фінансовій ситуації. Попри те, що за останній час підприємству вдалося повернути частину боргів, а 4,7 млн. гривень було списано завдяки Президентові, кредиторська заборгованість скоротилася лише з 114 до 93 млн. гривень «Якщо ми розраховуватимемося такими темпами, зазначив голова правління, то цей процес затягнеться на ціле десятиріччя». Заводові необхідно хоча б регулярно виплачувати платню, бо інакше з виробництва звільняться фахівці. Про дивіденди ж — нема й мови.

Варто зазначити, що завод ім. Комінтерну, який зараз виявився в такій непростій ситуації, зовсім не є неперспективним підприємством. У бесіді з кореспондентом «Дня» той же Анатолій Вулих повідомив, що на відміну від інших металургійних заводів України, котрі мають трубне виробництво, зношеність обладнання тут становить лише 27,9%. Пояснюється це тим, що підприємство (ще до акціонування 1993 року) змогло побудувати найсучасніше в Україні виробництво водогазогінних рур найрізноманітнішого асортименту. Зрозуміла річ, що й тих, хто бажає приватизувати підприємство, також завжди не бракувало — ось лишень результати їх господарювання поки що не радують ні державу, ні рядових акціонерів.