Донбас: «символи» зростання
Екологічні проблеми і Донецький регіон у свідомості багатьох уже не просто асоціюються одне з одним, а немовби одне одного «символізують». Саме Донбас є найбільш забрудненим і найбільш екологічно неблагополучним регіоном України (за підсумками 2003 року кількість шкідливих викидів тут становила майже 59,6 тонн на квадратний кілометр, а це майже вдев’ятеро більше, аніж у середньому по всій Україні). Джерело викидів — всілякі підприємства металургійної, вуглевидобувної галузей, виробництво електроенергії, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництво коксу... На нещодавньому спільному засіданні колегії Донецької облдержадміністрації і Міністерства охорони навколишнього середовища України, яке відбулося в Донецьку, було оприлюднено останні дані щодо забруднення цієї області.
2003 року в атмосферу області стаціонарними джерелами було викинуто 1580,5 тис. тонн забруднюючих речовин, що, проте, на 187,5 тонн менше, ніж 2002 року. Область забезпечує кожну другу тонну видобутку вугілля в Україні, 45% виробництва чавуну, 44% сталі, 47% прокату чорних металів, шосту частину стальних труб, понад половину коксу, майже чверть мінеральних добрив... І, згідно з цими даними, розподіляється кількість викидів до атмосфери регіону. Найбільші обсяги викидів мають підприємства чорної металургії (468,9 тис. тонн, або 29,7%), підземного видобутку кам’яного вугілля (465,1 тис. тонн, або 29,4%), виробництва електроенергії тепловими електростанціями (346,6 тис. тонн, або 21,9%) і виробництво коксопродуктів (73,4 тис. тонн, або 4,6%). Найбруднішим містом Донецького регіону, та й усієї України загалом, можна по праву вважати Маріуполь, на який припадає 401,6 тис. тонн, або 25,4% всіх викидів Донбасу. На другому місці — Донецьк (161,1 тис. тонн, або 10,2%), на третьому — Дебальцево (117,8 тис. тонн, або 7,5%). Не менш брудними виявилися й інші міста, селища й райони регіону, що призводить до незворотних наслідків.
Так, величезна кількість забруднюючих речовин у атмосфері призводить до того, що повітря поступово перенасичується гранично допустимими концентраціями окремих речовин у повітрі. У їхній структурі переважає пил (15,2%), легкі органічні сполуки (11%), оксиди азоту (5%), оксид вуглецю (30%) та інші не менш небезпечні «компоненти», які викликають гострі та хронічні захворювання органів дихання. Згідно з офіційними даними, захворюваність на різні хвороби органів дихання в регіоні становить 42,5%. Найбільш поширеною є бронхіальна астма, яка, якщо вірити статистиці, вразила майже кожного другого жителя області. Особливо лякає те, що діти Донбасу хворіють удвічі частіше за дорослих. Тобто більшість донеччан починає хворіти з раннього дитинства. До того ж, із самого дитинства хвороби стають хронічними і поступово набувають спадкового характеру. За нинішніх темпів розвитку виробництва та динаміки викидів уже за п’ять років хворітимуть практично всі жителі Донецької області. При цьому влада регіону всіма силами намагається цього уникнути. І тут вимальовується специфічна для Донбасу суперечність: доки влада регіону працює над підвищенням життєвого рівня людей, він виявляється вже підірваним екологічно несприятливою обстановкою, відновити яку сьогодні надзвичайно складно.
Ця проблема поступово розростається і з’являється в концентрованому вигляді — питанні санітарних зон Донбасу, в яких і досі мешкають люди, які потребують відселення. За останніми даними, нині у таких місцях проживають 180 тис. осіб (з них 29 тис. — у шахтарській столиці, 37 тис. — у Макіївці). При цьому відселення з цих територій практично не ведеться, і відселяється з санітарних зон щорічно лише... 20 — 50 осіб. Як бачимо, цифра мізерна і свідчить скоріше про повну відсутність роботи в цьому напрямі. До того ж, якщо пильніше розглянути показники забруднень, то нескладно побачити дуже сумну перспективу: можливо, зовсім скоро більша частина територій Донбасу також поповнить лави існуючих нині санітарних зон. Хоч як би там було, але багато міст Донеччини потребують допомоги вже зараз, і зусиль місцевої влади недостатньо.
Передусім варто зазначити, що в області не все благополучно у сфері дотримання екологічної безпеки. Наприклад, із 30 мартенівських печей, які є на сьогодні в експлуатації на металургійних підприємствах області, 13 має очисні споруди, які працюють неефективно, а 17 їх не має зовсім. Жодна з печей не працює екологічно безпечно. Коксові батареї при термінах служби 20 років експлуатуються років 30 — 40, як, наприклад, на Єнакіївському коксохімзаводі. А на Авдіївському коксохімзаводі з 9 батарей лише 5 можна вважати працюючими, інші вже зношені на 20 — 50%. Більше того, на жодному із заводів немає глибокого очищення коксового газу від сірководню, адже згідно з «Програмою перспективного розвитку підприємств металургійного комплексу до 2010 року» планується збільшення обсягів виробництва коксохімічної продукції, що у свою чергу призведе до збільшення викидів забруднюючих речовин. Точно так само, через моральне і фізичне старіння та знос газоочисного обладнання на ТЕС, які було побудовано ще до 1983 року, в довкілля викидаються значні обсяги пилу.
Ще однією великою проблемою Донбасу є його горезвісні терикони, які багато хто називає «донецькими горами». Мало хто здогадується, що вони доволі згубно впливають на атмосферу. Так, із 125 існуючих териконів 60 горять і, природно, також «беруть участь» у викиді забруднюючих речовин до атмосфери. І їхній «внесок» виявляється чималим: із териконів у повітря викидається понад 65 тисяч тонн забруднюючих речовин, або 4,1% від усіх викидів у області, так само потребують гасіння 132 природні відвали деяких вугільних шахт, які також горять і викидають у вигляді диму доволі значну «дозу» шкідливих речовин.
Проте не все є таким безнадійним у регіоні, є й позитивні тенденції. За підсумками минулого року, наприклад, було виконано 11 природоохоронних заходів, серед яких — реконструкція деяких підприємств і встановлення очисних споруд. А деякі підприємства розробляють і унікальні проекти. Так, «Донбасенерго» працює над встановленням очисного електрофільтра за стандартами ЄС, що на сьогоднішній день є першим і поки що єдиним таким проектом у країнах СНД. Також на «Донбасенерго» розробляються методи очищення димових газів і пропонується досить революційне розв’язання проблем із неякісним паливом.
Як розповів керівник підприємства Ігор Смирнов, розпочато розробку проекту, який дозволив би переробляти і спалювати сміття як паливо. Якщо проект вдасться втілити в життя, то завдяки йому одночасно вирішиться й проблема викидів до атмосфери, адже при наявності потужних очисних споруд сміття, яке спалюється, буде екологічно чистим. Зрушить з місця і питання звалищ, які перетворяться на своєрідні склади майбутнього палива. Перспективи оцінив і глава облдержадміністрації Донецької області Анатолій Близнюк, який активно підтримав цю пропозицію, заявивши, що готовий прийняти ініціативу створення альтернативної енергетики.
Крім цього, в Донецькій області розробляється ще цілий ряд спеціальних програм і заходів. Так, минулого року згідно з «Програмою соціально-економічного розвитку Донецької області на 2003 р.» розділом «Охорона навколишнього середовища» було передбачено 45 першочергових природоохоронних заходів, вартість яких становить 85 млн. грн., а екологічний ефект помітний у скороченні викидів за останні три роки на 354,757 тис. тонн. Крім того, минулого року розглянуто і затверджено ряд інших пропозицій і проектів.
У регіоні існує декілька природних парків та заповідних зон, які також потребують допомоги й підтримки.
