Донеччани, які полягли за Україну

В останню неділю серпня в Україні традиційно відзначається День Шахтаря і День Донецька. Звісно, вже третій рік ці свята не є повноцінними. Принаймні, День шахтарської столиці.

Сьогодні це привід згадати не тільки про мирне життя, яке було в місті до весни 2014-го, і висловити надію, що незабаром воно туди повернеться під синьо-жовтим прапором, а й вшанувати пам’ять загиблих захисників українського Донбасу, зокрема – героїв з «донецькою пропискою».  

Онлайн-проект «Книга полеглих за Україну» містить дані про двадцять одного уродженця Донецька, які пожертвували власним життям за територіальну цілісність країни. Хто ж ці донеччани, котрі, руйнуючи відомі стереотипи, полягли за свою Батьківщину і український Донецьк?

Сєнчев Сергій Олексійович 

Народився 8 липня 1973 року. Підполковник, заступник командира полка з виховної роботи, 3-й окремий полк спеціального призначення. Отримав важкі кульові та осколкові поранення у черевну порожнину під час бою за Савур-Могилу. Підполковнику було зроблено операцію в польовому шпиталі, але він помер під час транспортування до стаціонарного шпиталю у Дніпро. Залишилися двоє дітей шкільного віку. Похований у Кропивницькому. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Тімошенков Дмитро Сергійович

Народився 27 серпня 1988 року. Розвідник, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». Загинув у Червоносільському Донецької області 29 серпня 2014 року, коли виходив з автобусу, в якому приїхав разом з іншими бійцями. Впізнаний за експертизою ДНК. Похований у  Дніпрі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Тіщенко Сергій Володимирович 

Народився 18 травня 1982 року. Рядовий міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Помер 11 серпня 2014 року в лікарні від поранень, отриманих під час бойового зіткнення з бойовиками біля Горлівки. Залишились батьки, сестра, дружина та двоє дітей, донька 6 років і син 2 роки. Похований у Бахмуті Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Сітяєв Юрій Миколайович 

Народився 3 лютого 1977 року. Старший солдат, механік-водій, 93-я окрема механізована бригада. Загинув 23 травня 2014 року від кулі снайпера під час нападу бойовиків на блокпост біля Золотого Колодязя, що на Донеччині. Залишилась донька. Похований у Кобеляках Полтавської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Стрюков Владислав Геннадійович

Народився 23 жовтня 1980 року. Стрілець, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». Ранком 29 серпня 2014 року, під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла, їхав у кузові броньованого КАМАЗу. Коли вантажівка вже в`їзджала до Червоносільського, по ній вистрілів танк противника. Кабіну машини розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Загинув у КАМАЗі разом з однослуживцями. Був упізнаний родичами. Залишились дружина та донька. Похований у Коцюбинському Київської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Танцура Вадим Анатолійович

Народився 18 червня 1975 року. Прапорщик міліції, інспектор дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України. Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька. Похований у Донецьку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

«Рябий»

Народився 2 грудня 1980 року. Стрілець, батальйон територіальної оборони «Донбас». Потрапивши у засідку біля села Карівка, прикривав відхід товаришів, отримав важке поранення у бою з бойовиками. Виповз через болото до своїх і зберіг особисту зброю. Помер у лікарні.

Мірошниченко Олексій Костянтинович

Народився 22 вересня 1977 року. Стрілець, батальйон територіальної оборони «Донбас». Загинув у бою з бойовиками біля села Карівка, потрапивши у засідку. Заблокований у будівлі, відстрілювався до останнього патрона. Отримав поранення, розстріляний бойовиком. Залишились дружина та маленький син. Місце поховання не розголошується рідними.

Юханов Євген Георгійович

Народився 28 жовтня 1976 року. Полковник міліції, начальник Дебальцевського міського відділу міліції. Загинув 10 лютого 2015 року у бою з диверсійно-розвідувальной групою бойовиків яка здійснила спробу захоплення міськвідділу міліції міста Дебальцеве. Залишились дружина, 3-річна донька та півторарічний син. Похований у Мангуші Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Токар Дмитро Павлович 

Народився 15 липня 1984 року. Старший сержант міліції, інспектор дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України. Помер від поранень, отриманих під час нападу 3 липня 2014 року двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Московка Володимир Павлович

Народився 11 червня 1967 року. Військовий комісар, Амвросіївський районний військовий комісаріат. 27 серпня разом із сином та товаришем повертався до Амвросіївки на своєму автомобілі, на околиці міста вони були захоплені військовими РФ, які відвезли їх до свого польового табору поблизу Сніжного, а наступного дня передали місцевим бойовикам. Там 29 серпня злочинці влаштували показове катування українських військовослужбовців. Під час екзекуції у військового комісара стався серцевий напад, у результаті чого він помер на місці. Похований у Донецьку.

Логвін Станіслав Володимирович

Народився 24 липня 1984 року. Майор міліції, оперуповноважений ОВР УБОЗ ГУ МВС у Донецькій області, спецпідрозділ «Сокіл». Загинув 1 липня 2014 року під час штурму бойовиками будівлі Донецького УМВС. Залишились дружина та донька. Нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно).

Марценюк Юрій Григорович

Народився 12 лютого 1960 року. Навідник-оператор, 25-й окремий мотопіхотний батальйон. Загинув 6 грудня 2014 року в районі Дебальцеве від поранення в голову під час артобстрілу опорного пункту. Залишились мати, дружина. Похований у Тетіїві Київської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Ковальчук Микола Михайлович

Народився 7 грудня 1995 року. Стрілець-зенітник, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада. Загинув 1 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання в районі Дебальцеве. Залишилися батьки та сестра. Похований у Києві. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Канаков Ігор Анатолійович

Народився 20 жовтня 1969 року. Рядовий міліції, полк патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Загинув 14 червня 2015 року під час мінометного обстрілу в Пісках. Похований у Маріуполі.

Бурлака Олег Анатолійович

Народився 5 липня 1972 року. Сержант, командир відділення, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». У березні 2014 року записався добровольцем у місцевому військовому комісаріаті. У вересні того року перевіз родину до Чернігова, а сам уклав контракт про проходження служби у резерві Нацгвардії України. Загинув 15 лютого 2015 року під час бою поблизу Широкине. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей. Похований у Чернігові. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Василенко Святослав Вікторович

Народився 26 квітня 1982 року. Підполковник (посмертно), заступник начальника вузла з виховної роботи, 330-й центральний вузол фельд'єгерсько-поштового зв'язку ГШ ЗСУ. Зник безвісти 9 лютого 2015 року, коли виїхавши на УАЗі в Дебальцеве попав під обстріл поблизу Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу». Впізнаний серед загиблих. Залишились син та донька. Похований у Києві. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Гаврилов Володимир Володимирович

Народився 29 травня 1982 року. Старший сержант міліції, в.о. інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України. Розстріляний двома невідомими у камуфляжній формі в районі транспортної розв'язки на перетині вулиць Артемівської та Гірничої в Куйбишевському районі Донецька. Похований у Донецьку. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Голіцин Дмитро Сергійович

Народився 21 квітня 1982 року. Рядовий міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» ГУМВС України у Київській області. 29 серпня 2014 року помер в лікарні від поранень, отриманих у боях за Іловайськ. Похований у Києві.

Гукаленко Володимир Васильович

Народився 28 вересня 1961 року. Старший сержант міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ». Загинув 1 листопада 2014 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Залишились дві дорослі доньки і 6-річний син-інвалід. Похований у Бахмуті Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Матущак Юрій Віталійович

Народився 15 лютого 1987 року. Рядовий міліції, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Був упізнаний за тестами ДНК. Похований у Дніпрі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 21 квітня 2016-го у холі головного корпусу Донецького національного університету (Вінниця) встановлено меморіальну дошку на честь випускника Юрія Матущака.

***

Вочевидь, список полеглих за Україну донеччан значно більше. До нього слід додати й тих, хто загинув від рук бойовиків у передвійськових подіях. Один з них – Дмитро Чернявський, вбитий у Донецьку 13 березня 2014 року при нападі проросійських активістів на учасників проукраїнського мітингу.

Втім, як вищезгадані місцеві герої, так і ті, хто поки що залишаються невідомими, свідчать власними жертвами про одне. «Донецька прописка» – це не синонім сепаратизму, а перш за все громадянство України, за яку полягли зокрема ті, кого можна називати Донецькими без лапок і з великої літери.