Донецький ноктюрн

Одне з найбільших підприємств країни 27 серпня перейшло в приватні руки. Компанія Індустріальна Спілка Донбасу виграла конкурс з продажу 76% акцій монопольного в Україні і СНД виробника труб для газо- і нафтопроводів — Харцизького трубного заводу (ХТЗ). Про це оголосив Фонд держмайна. Сума операції становила 126 мільйонів гривень і перевищила стартову лише на 4 мільйони. Відомо, що в конкурсі на купівлю ХТЗ брали участь чотири компанії. Друге місце за заявленою сумою посіла компанія «Інтерпайп». Зазначимо, що напередодні ціну пакету було зменшено Фондом держмайна втричі після двох безуспішних спроб продати підприємство. Зниження початкової ціни, яке, за словами голови ФДМ Олександра Бондаря, було обговорене з Кабміном, у Фонді скромно пояснили великою кредиторською заборгованістю Харцизького трубного заводу, що становить близько 90 млн. гривень.

Самі підсумки конкурсу для багатьох спостерігачів стали досить несподіваними. Напередодні підвищений інтерес до об’єкта виявляв головний покупець його продукції — російський Газпром, і саме він вважався головним претендентом на перемогу. У березні цього року донецький губернатор Янукович навіть оголосив про плани щодо створення на базі заводу українсько-російського СП, але цю ідею так і не було реалізовано. Директор ХТЗ Федір Дерментлі сподівався після продажу державного пакету Газпрому обійти експортні обмеження. «Завод повинен бути цікавим покупцеві. У цьому випадку Газпром — це якраз той покупець, який зацікавлений у продукції ХТЗ. Після продажу Газпрому завод може стати якоюсь мірою проросійським. І ми тоді зможемо уникнути наявної квоти», — так коментував ситуацію напередодні конкурсу Федір Дерментлі.

Публічно свої симпатії до російського інвестора встигли висловити й глава Фонду держмайна Олександр Бондар, і прем’єр-міністр Анатолій Кінах. Глава Кабміну досить недвозначно висловлювався на користь цього учасника конкурсу: «Якщо Газпром буде переможцем, то це буде дуже істотним чинником надійного, довготермінового майбутнього цього підприємства, насамперед, з погляду наявності ринків збуту своєї продукції». Проте інвестиційна діяльність Газпрому на зовнішніх ринках зараз особливою активністю не відрізняється. До того ж, затримка з перерахуванням грошей за договором купівлі-продажу ВАТ «Рівнеазот»... За даними з ФДМ, Москва досі так нічого і не заплатила.

Про Індустріальну Спілку Донбасу як про можливого переможця ніхто не згадував навіть побіжно. До речі, звертає на себе увагу те, що вперше підприємство такого масштабу дісталося не іноземному інвесторові. В основі могутності ІСД стоять прекрасні зовнішні та внутрішні умови для розвитку вітчизняної металургії. Нові хазяї заводу за підсумками минулого року посіли друге місце в Україні за сумою валового прибутку — шість мільярдів гривень. Спільними зусиллями «донецькій групі» вдалося домогтися формування в рамках окремого регіону повного виробничого ланцюжка: вугілля—кокс—руда—метал. Тепер в цей цикл потрапить і величезний трубний завод. Навряд чи для ІСД буде великою проблемою швидке погашення кредиторської заборгованості цього промислового гіганта. Лише за перший квартал цього року він продав труб на суму, котра приблизно дорівнює вартості приватизованого держпакета — 123 мільйони гривень.

Але головною проблемою, яку доведеться вирішувати Індустріальній Спілці Донбасу в Харцизьку, схоже, стане не погашення кредиторської заборгованості, а пошук ринків збуту. Бо річну квоту на постачання в Росію сьогодні практично вичерпано. Попередні заяви про можливу закупівлю труб в Харцизьку звучали в березні цього року з Іраку, і в травні — зі Сполучених Штатів Америки. Якщо попередні переговори з цими покупцями буде доведено до підписання договорів, ІДС зможе вважати свою купівлю цілком успішною. В іншому випадку перспективи заводу будуть дуже туманними. Адже головний покупець його продукції — Газпром — вже добудовує завод з виробництва труб більшого діаметра в Нижньому Тагилі.

Потрібно звернути увагу і на політичну складову конкурсу, котрий закінчився. У боротьбі за суперприбутковий об’єкт зійшлися дві могутні фінансово-промислові групи — донецька та дніпропетровська (група «Інтерпайп»). У групу компаній «Інтерпайп» входять Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Новомосковський трубний завод, Могилівський металургійний завод, Алчевський металургійний завод, Нікопольський завод безшовних труб NIKO TUBE. Трубна продукція групи експортується в багато країн світу. Останнє серйозне зіткнення інтересів двох груп було пов’язане з продажем акцій Алчевського металургійного комбінату. Протистояння було таке, що керівництво АМК змушене було найняти озброєну охорону. Але внаслідок втручання донецького губернатора Януковича вдалося розподілити пакети акцій порівну: «донеччани» і «дніпропетровці» отримали по 32,5% акцій підприємства, а держпакет — 25%+1 акція — було передано в управління Луганської облдержадміністрації.

У парламенті інтереси донецької і дніпропетровської фінансово-промислових груп цілком відкрито відстоюють відповідно Партія регіонів і «Трудова Україна». Вони вже оголосили про намір увійти до єдиної партії до весняних виборів до Верховної Ради. Судячи з того, що в боротьбі за Харцизький трубний завод ціна держпакета виросла лише на 3% від первинної, процес партбудівництва триває або успішно, або має комплексний характер.