Довибори у парламент: на «тренажері» — «Батьківщина» і Компартiя
На довиборах у Верховну Раду, які відбудуться 25 червня, кілька партій збираються зіграти «по- крупному». Комуністи, НДП і «Батьківщина» вже заявили, що виставлятимуть кандидатури в усіх або майже в усіх десяти одномандатних округах. Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко особливо підкреслила в інтерв’ю агентству Інтерфакс, що партія не збирається ні з ким блокуватися й буде самостійно проводити передвиборну боротьбу.
Очевидно, що довиборам надається така увага не тільки тому, що сьогодні в парламенті кожний голос на вагу золота. Народний депутат, заступник керівника фракції КПУ Григорій Пономаренко сказав кореспонденту «Дня» Наталі ТРОФІМОВІЙ, що в партії розуміють: «Навіть якщо в усіх округах переможуть комуністи, ми все одно не зможемо переламати ситуацію. Тому основну мету участі в довиборах ми бачимо в пропаганді наших ідей».
Дійсно, ані опозиція, ані парламентська більшість не вирішать кардинально проблему свого політичного впливу, навіть якщо всі десять нових «штиків» поповнять саме їхні ряди. Тоді якими є мотиви, через які партії вв’язуються у масштабну й дорогу акцію?
Крім пропаганди власної ідеології, а це завдання можуть ставити перед собою хіба що ліві, на поверхні лежить й інший «прикладний» аргумент — тренінг політичних м’язів. Народний депутат, член фракції «Батьківщина» Артур Білоус переконаний, що політична партія, маючи достатні фінансові та політичні ресурси, чинить логічно, коли виставляє максимальну кількість кандидатів на довиборах. Крім усього іншого, «це є своєрідним змаганням не тільки з лівими, а й, насамперед, з партнерами по парламентській більшості, які невдовзі стануть і вже стають політичними суперниками. Перемога навіть 2-3 кандидатів має знаковий характер і підніме моральний дух напередодні великих виборчих перегонів», зауважив він «Дню».
Говорячи про політичний контекст, в якому відбуватимуться довибори, політолог Володимир Полохало зазначає, що довибори не матимуть практично жодного значення для того балансу сил, який вже склався як у парламенті, так і в межах політичного устрою в цілому. Довибори варто розглядати хіба що як продовження певної конкуренції, яка існує між політичними елітами. «З утворенням більшості та виникненням нової політичної реальності нікуди не зникла конкуренція, насправді фракції не реорганізували раптом свої інтереси й не домовилися про компроміси. Нічого подібного. Тому «спільнота еліт» не є тривкою, а лише ситуативною...», — сказав політолог «Дню». Домінування всередині цієї спільноти кількох фракцій відбувається не через те, що в суспільстві домінує представлена ними ідеологія, воно визначається потужністю фінансових, інформаційних, матеріальних ресурсів тієї фінансово-політичної групи, інтереси якої фракція представляє в парламенті.
«В Україні не склалася нормальна партійна система, яка спроможна виражати різні політичні інтереси та виконувати функції посередника між суспільством і державою, — каже Володимир Полохало. — А якщо немає успіхів у побудові громадянського суспільства, то виборці, звичайно, мають право вибирати, але вони не можуть впливати на ті фракції, які утворили «ситуативну спільноту».
В Україні склався гібридний політичний режим, який включає в себе як демократичні, так і автократичні елементи і супроводжується кризою парламентаризму. Сьогодні парламент усувається, сам того не розуміючи, на периферію політичного розвитку, одночасно посилюється влада Президента, а Кабінет Міністрів перетворюється на суто технічний орган.
У контексті кризи парламентаризму обмежується значення не тільки довиборів, а виборів взагалі. У довиборах у парламент, який стрімко втрачає свою політичну вагу, є навіть щось трагікомічне. Тому 25 червня може стати або тренінгом, або спробою деяких фракцій вийти зі становища політичного аутсайдера — і тільки. Адже самі по собі довибори не можуть порушити наявного балансу сил».
