Два «золота» подружжя Сіваків

Чемпіонат  відбувся у столиці Японії — Токіо. Він зібрав 150 найсильніших учасників із 23 країн світу. Танцюристи із Рівненщини стали лідерами одразу в двох категоріях — «Дует-латина» та «Дует-стандарт».

Для Івана та Надії Сіваків цей чемпіонат світу був уже третім. Щоправда, перед виходом на паркет все одно відчувалося хвилювання. «Кожен танець — це маленька історія. Якщо говорити про латину, то самба — це зустріч двох, ча-ча-ча — загравання, румба — флірт, пасодобль — пристрасть, а джайв має грайливий настрій. У стандартній програмі ми танцювали легкий і повітряний повільний вальс, жагуче танго, а ще віденський вальс, повільний фокстрот та квікстеп. Для нас вона є новішою. І, мабуть, тому більш цікавою», — розповідає Надія.

Загалом на змаганнях Сіваки виступають із 2007 року. Першим танцювати на візку почав Іван. Якось він натрапив на таку інформацію в Інтернеті.  Зацікавився, знайшов у Києві людей, які займалися цим, поїхав до них, і вже у столиці Іванові Сіваку допомогли підшукати і тренера Владиславу Костак, і партнерку. Спочатку танцював із дівчиною, яка не була прикута до візка (такі пари виступають у категорії «Комбі»), а потім зустрів Надію, згадує чоловік. Іван Сівак познайомився з майбутньою дружиною і партнеркою в таборі, де працював інструктором із техніки їзди на візках. Вона була його ученицею. Пізніше Надія наважилася переїхати із Макіївки (Донецька область) на Рівненщину — до Івана. Відтоді вони разом.

До цьогорічного чемпіонату світу з танців на візках серед спортсменів із порушенням опорно-рухового апарату подружжя Сіваків готувалося ретельно. Тренувалися щодня. Щоправда, під час попередніх змагань виникли проблеми з візками. Їх довелося везти на завод, аби відремонтувати. «Коли майстри побачили характер пошкоджень, то поцікавилися, яким видом спорту ми займаємося. І були вражені, дізнавшись, що це танці, — розповідає Іван Сівак. —  Річ у тім, що ми виступаємо на спеціальних візках, вони легші і, до речі, виготовлені з титану. А матеріал доволі міцний. Водночас людям важко уявити, що на візок під час танцю буває настільки значне навантаження».

Від Токіо у подружжя Сіваків лишилися лише позитивні враження. Кажуть, вони не відчули жодних незручностей — там для людей на візках доступно все. Тепер у планах чемпіонів світу — участь в наступних змаганнях. Зокрема, вони хочуть виграти чемпіонат Європи. Адже Сіваки дебютували на ньому 2007 року. Тоді посіли 4-те місце. Це їхній єдиний непризовий результат. Тому хочеться реваншу. А ще Іван та Надія мають намір віддати на танці п’ятирічну доньку Даринку. Аби вона продовжувала сімейну традицію.