«Динамо» стартувало з перемоги
Друге місце, яке столичні динамівці посіли у національному чемпіонаті, принесло команді додаткове «навантаження» у вигляді ще одного відбірного етапу на шляху до Ліги чемпіонів. Зазвичай на цій стадії турніру суперники такі, що не дає приводів для занепокоєння командам рівня «Динамо». Але всі прихильники команди добре пам’ятають літо 2005 року, коли на цій же стадії турніру біло-сині несподівано програли маловідомому швейцарському «Туну», вибувши на рік із контексту європейських клубних турнірів, що й досі позначається на грі команди.
Тож, одержавши у суперники маловідому ірландську команду «Дрогеда Юнайтед», динамівці аж ніяк не могли поставитися до суперника зверхньо. Що цікаво, про конфуз «Динамо» у грі проти «Туна» згадали чи не всі ірландські газети у день прибуття української команди до Дубліна. Тамтешня преса проводила паралелі між провінційним швейцарським клубом, який приймав грізне «Динамо» у столиці Швейцарії, і ще провінційнішою ірландською «Дрогедою», яка теж провела гру проти українського клубу у столиці Ірландії.
Але якщо у швейцарському Берні гра другого кваліфайну Ліги чемпіонів проходила на новенькому красені- стадіоні, зведеному до Євро-2008 за останнім словом техніки, то в ірландському Дубліні гру такого ж рівня провели на арені, обладнаній на рівні позаминулого століття. Старенькі трибуни, які закривають не увесь периметр поля, слабке освітлення, тісні роздягальні, відсутність прес-центру і навіть табло — ось у якій обстановці довелося стартувати у новому єврокубковому циклі київському «Динамо». Слід сказати, що сучасний красень-стадіон у Дубліні теж є і він нічим не гірший за той, що у Берні. Однак у футбол на головній арені Ірландії грають лише у виключних випадках. Кращі арени тут віддані місцевому футболу — такому собі різновиду регбі, який в Ірландії набагато популярніший за звичний нам футбол.
Аби здобути право зіграти проти «Динамо», чемпіони Ірландії у нелегкій боротьбі здолали чемпіонів Естонії. Тож і проти наступного суперника «Дрогеда» вийшла на ідеальну траву стадіону (єдине, що було на ньому найкращої якості) із бойовим настроєм.
За іншого збігу обставин динамівці могли б уже на початку гри забити кілька м’ячів і зробити матч-відповідь у Києві формальністю. Однак уперті гравці «Дрогеди», у складі якої було, до речі, кілька іноземців, використовували будь-яку нагоду для атаки, а захищалися із останніх сил. У результаті Хюзу вдалося зрівняти рахунок ударом головою, і лише за п’ять хвилин до закінчення гри Алієв забив переможний для «Динамо» м’яч — 2:1!
Цей результат став першою перемогою «Динамо» в офіційному міжнародному матчі під керівництвом тренера Сьоміна, що він сам із задоволенням відзначив після гри. Окрім тренера, задоволення отримали і глядачі, серед яких було кілька сотень українців, які мешкають у Ірландії і прийшли на футбол, аби підтримати команду із столиці своєї батьківщини.
Чи можна тепер уважати, що «Динамо» вже подолало «ірландський бар’єр»? Теоретично у київського клубу не повинно бути проблем наступної середи у домашній грі із чемпіоном Ірландії. Втім, один м’яч переваги ще не дає повної упевненості у кінцевому успіху. Можливо, що так воно й краще. Команді треба набирати обертів, удосконалювати гру, і відповідальний міжнародний матч, проведений на повну силу у найкращому складі, цьому лише допоможе. Тим більше, що зі складом тренер «Динамо» традиційно для себе вже визначився. На гру проти «Дрогеди» вийшли ті ж самі одинадцятеро футболістів, які розпочинали попередній переможний матч чемпіонату України на виїзді проти «Дніпра». І навіть заміни були зроблені ті ж самі і у тій самій послідовності.
На сьогодні тренер Сьомін бачить у воротах Шовковського, у захисті Несмачного, Діакате, Михалика та Бетао, у центрі поля Нінковича, Алієва, Вукоєвича та Гіоане, а у нападі Мілевського та Бангура. Чи є прогрес у цієї обраної тренером групи гравців, можна буде побачити вже післязавтра, коли «Динамо» прийматиме на своєму полі харківський «Металіст», третю команду України минулого сезону.
