Дипломатичний салон

Цього разу посол РФ Віктор Черномирдін запросив до себе в гості дипломатів, акредитованих у нашій країні, та діячів культури. Нагода зібратися була подвійна: вручення високих нагород українським майстрам й увазі присутніх запропонували невелику літературно- музичну композицію, присвячену 190-річчю з дня народження російського класика Михайла Лермонтова.

Віктор Степанович Черномирдін наголосив, що президент РФ Володимир Путін доручив йому приємну місію — вручити ордена Дружби прем’єру театру Російської драми Юрію Мажузі, а також керівникам компанії «Україна- мистецька» — Василю Стасюку й Ярославу Гуськову. Звання народний артист РФ отримали дві знамениті чарівниці сцени Театру ім. Лесі Українки Лариса Кадочникова та Валерія Заклунна, а їхній колега Віктор Сарайкін відтепер носитиме звання заслуженого артиста Росії.

— Я вже бiльш нiж 50 років приятелюю з великою російською літературою, драматургією та могутньою російською мовою, — сказав «Дню» Юрій Мажуга після отримання нагороди. — Якщо до цього списку додати, що ще понад 40 років одружений з росіянкою, то термін виходить чималий. Перефразовуючи слова Тургенєва, скажу, що в дні сумнівів й обтяжливих роздумів про долю моєї батьківщини, дружба між Росією й Україною була мені завжди підтримкою й опорою. Я вдячний керівництву РФ, що вони оцінили моє служіння театру.

— Для мене звістка про присудження звання народної артистки РФ стала великою та приємною несподіванкою, — призналася Лариса Кадочникова. — Для мене Україна та Росія — дві однаково улюблені країни. У Москві я народилася, там зробила свої перші професійні кроки як актриса. А Київ — це мій улюблений дім. Це і Театр ім. Лесі Українки, з яким пов’язане все моє життя вже кілька десятиріч. Це й кіностудія ім. О. Довженка, у фільмах якої я знімалася, й отримала завдяки їм міжнародне визнання. Це і моя сім’я, мої друзі, колеги.

— На вечорі актори нашого театру читали лермонтовські вірші та виконували романси, написані на тексти поета, — розповів художній керівник Російської драми Михайло Рєзникович. — Мені здається, що сьогодні молоді нашої трупи було важливо доторкнутися до Лермонтова через лірику поета. Адже в його віршах є не лише романтизм, а й жорсткість, навіть безпощадність у ставленні до життя, суспільства та до себе самого. Михайло Юрійович підіймає чіткі та болісні питання. У всі часи можна сказати, як він: «печально я гляжу на наше поколенье» або коли говорить, що «ненавидим и любим мы случайно, и царствует в душе какой-то холод, когда огонь горит в крови». Хіба ці рядки не сучасні?

Я щасливий, що дві наші прими театру отримали звання народних артистів РФ. Кадочникова та Заклунна заслуговують цієї високої нагороди. Вони чудові актриси! Ми нещодавно повернулися з гастролей у Москві та Ризі, й Ларису Валентинівну чудово приймали глядачі. Я радий її успіху. Завтра летимо до Мюнхена на Чеховський фестиваль. Думаю, що й німецька публіка не залишиться байдужою, подивившись, як роль Кніппер-Чехової грає Л. Кадочникова.

Валерія Гаврилівна Заклунна — провідна актриса Театру ім. Лесі Українки, а не лише депутат Верховної Ради. Одна з останніх її великих ролей — у виставі «Дерева помирають стоячи», в якій її партнером виступає Юрій Мажуга. Звичайно, мені б дуже хотілося, щоб у Валерії Гаврилівни було більше часу виступати на сцені, а не лише засідати у ВР. Адже Заклунна — велика актриса! У неї є сила духу, душа, воля, совість й фантастичний талант.