Ефект «першої роботи»
У Києві протягом літа в три зміни працювали трудові загони старшокласників, які створювалися при районних службах для молоді Київської міської держадміністрації. Було створено 14 загонів по 24 старшокласники в кожному. Школярі працювали протягом місяця з десятої до тринадцятої години й отримували зарплатню в розмірі 75 грн. та мали безкоштовний обід.
Потрапити до такого загону пощастило не кожному, хто бажав — зараховували лише волонтерів соціальної служби для молоді, які пропрацювали в службі не менше року. Перевага надавалася дітям iз проблемних родин — сиротам, підліткам iз багатодітних та малозабезпечених сімей, дітям з особливими потребами. Наприклад, у Жовтневому районі в трудовому загоні працює дівчинка з вадами психічного розвитку, а в Радянському — зроблено виняток для тринадцятирічного Антона (до загонiв приймалися діти з 15 до 18 років), в якого мати померла, а батько не має обох ніг і хлопчикові доводиться підробляти протягом цілого року на базарі, допомагаючи розносити квіти.
Юлія Лободенко, прес-секретар міської служби для молоді Київської міської держадміністрації розповіла кореспондентові «Дня»: «Підлітки прагнуть працювати й мають можливість випробувати себе в різних сферах діяльності, що допомагає їм зорієнтуватися у виборі майбутньої професії. Вони впорядковують території парків, садочків, шкіл, лікарень, допомагають медичному персоналові, пишуть статті, макетують газети соціальної служби для молоді (одну — для широкого кола читачів, й іншу — тільки для себе й про себе), створюють архіви, працюють під наглядом відповідних фахівців, опановують ази різних професій, вчаться організовувати себе, планувати свій час, вчаться працювати в команді. Враховуючи те, що це діти з проблемних родин, вони отримують додаткові шанси на кращу соціалізацію в сучасному суспільстві, а до цієї роботи їх спонукає не тільки прагнення економічної незалежності, а й можливість відчути себе комусь потрібним, можливість бути почутим. У майбутньому ми плануємо організовувати роботу старшокласників не тільки сезонно, а й протягом усього року».
П’ятнадцятирічна Ірина з Радянського району Києва говорить, що в трудовому загоні знайшла друзів, що вона тепер не просто влітку гуляє вулицями, а й зайнята корисною справою. Також Ірина сказала, що робота в трудовому загоні допомогла їй визначитися з майбутньою професією і через рік вона піде навчатися в училище, яке готує дизайнерів зелених насаджень. Два брати Артем(10 років) та Славко (14 років) з багатодiтної сiм’ї. Вони прийшли в загін з однією метою — заробити грошей, щоб покращити матеріальне становище родини, а виявилося, що знайшли для себе набагато більше. Волонтери багато працювали з братами в плані розвитку вміння спілкуватися з людьми, і тепер хлопці мріють стати соціальними працівниками. Вони сумлінно виконують роботу, а після робочих годин ще залишаються, щоб попрацювати за комп’ютером, покататися на скейті, або провести час в ігротеці або тренажерному залі. У трудових загонах старшокласників є вже й свої ветерани — наприклад, вісімнадцятирічна Оленка вже третій рік працює влітку. Дівчинка — інвалід другої групи і її ніхто не хотів брати на роботу, тому вона дуже рада самій можливості працювати.
У наш прагматичний час підлітки готові працювати не лише за гроші, а й за велінням серця робити добрі справи. Тимурівський рух, який ще пам’ятають люди старшого покоління, відроджується сьогодні у справах волонтерів, зокрема в участі в акції «Десять добрих справ до десятої річниці Незалежності». Вони ремонтують дитячі майданчики, граються з дітьми в лікарнях, спілкуються в інтернаті з дітьми, позбавленими слуху. Дванадцять волонтерів відпочивали в Пущі-Водиці з дітьми з особливими потребами. Завдяки волонтерам діти, яким у перші дні відпочинку обід приносили до кімнати, каталися на конях, ходили на пляж та дискотеки, а наприкінці зміни навіть чергували в їдальні. Підлітки змогли зробити більше, ніж дорогі ліки, імпортне обладнання та довготривале перебування в лікарні.
