Гамлетівський вибір Президента
Договір, як відомо, дорожчий за гроші! Але цей девіз узятий із кодексу честі справжньої еліти. З кодексу честі тієї еліти, що побудувала Європу, яку так часто наводять нам за приклад наші доморослі політикани. Хоч як би хотілося поету Олександру Морозу розширити лінгвістику українського політичного словника, банальне слово «зрада» залишиться все-таки зрадою, а не «подоланням напруження, яке штучно створене, щоб не було розколу». Саме такими словами пояснив новоспечений спікер свій політичний стрибок із чимраз ближчого політичного небуття в крісло спікера Верховної Ради. І хоч би скільки ще словесного мила витратив пан Мороз на те, щоб знищити справжній запах свого вчинку, його дії ще більше розкололи політичну верхівку та суспільство загалом.
Часи, коли можна було безкарно для політичної кар’єри порушувати домовленості, сподіваюся, минають. Те середовище, що дозволяло таким діячам безболісно протирати штани не одне депутатське скликання, на щастя для країни, почало поволі змінюватися. І не в останню чергу зміни відбуваються завдяки тому самому Майдану, від якого пан Мороз останнім часом так підкреслено дистанціюється. Але, вдивляючись тоді в Майдан, кожен політик, який стоїть на його трибуні, мав врахувати те, що й Майдан уважно вдивлявся в нього. Політик Мороз цього не врахував. Заради справедливості слід зауважити, що не врахував цього й Президент Віктор Ющенко, який «вчасно» схопив за комір падаючого в політичну прірву Віктора Януковича. З того набору персон, що сформувалися внаслідок політичної селекції пана Кучми, зовні правильні висновки зробила, мабуть, тільки пані Тимошенко. Саме її жорстка інформаційна політика стосовно колишніх соратників по Майдану та публічна принциповість (не будемо зараз про непублічну сторону справи) по відношенню до Партії регіонів принесли їй непогані дивіденди на виборах до парламенту та спричиняють постійне збільшення політичної й електоральної ваги, залишаючи соратникам задовольнятися лише політичною масою. Що явно не припало до душі нашоукраїнцям, і тому така довга гра в коаліцію вирішувала завдання, за словами того ж Мороза, «нейтралізувати вплив БЮТ» і «не допустити Тимошенко до крісла прем’єра». У результаті було програне все. І якщо вчорашні спроби зірвати засідання Верховної Ради і є той «сюрприз», який обіцяли піднести «помаранчеві» депутати, то вигляд вони мали не дуже переконливий. Картинки, показані з вранішнього засідання парламенту, нагадували відеоряд до приказки «собака гавкає — караван іде». Як єхидно завважив депутат Євген Кушнарьов, це «звикання однієї частини парламенту до того, що вони — більшість, іншої частини — до того, що вони — опозиція». Слід визнати, що нещодавні дії регіоналів у цій ролі мали набагато ефективніший і результативніший вигляд. Хоча, на погляд опонентів, здавалися не зовсім законними. Але в зграї свої закони і, погодившись піти на поступки регіоналам, «помаранчеві» повторили торішню помилку Президента, який повернув Януковича в політику за допомогою горезвісного меморандуму. І все сталося точно за футбольним правилом: не забиваєш ти — забивають тобі. Бездарно витрачений за півтора року драйв Майдану, даний «помаранчевим» на перетворення країни, призвів до того, що суспільство знову стоїть на порозі того стану, коли рівень громадянської свободи характеризується формулою «дайте книгу скарг». Що вчора й успішно підтвердили дії депутатів «Нашої України» та БЮТ. Подача заяв у суди на незаконність коаліції, скарги та звернення до Президента не більше ніж демонстрація власного безсилля. Ці звернення ставлять главу держави в страхітливе для нього становище людини, яка повинна ухвалити рішення. Тут уже не допоможуть ні промови з цитатами з Де Голля та Черчилля, ні приклади з життя Скоропадського, Гавела або Лінкольна, ні звернення до улюбленого Григорія Сковороди. Усі ці авторитети абсолютно «до лампочки» цінителям поезії «Анни Ахметової». Тут потрібне рішення Віктора Андрійовича Ющенка — Президента та гетьмана України. І якщо для прийняття цього рішення треба переглянути улюблений фільм «Хоробре Серце» — отже, треба сісти й переглянути. І переглянути до того моменту коли, Вільям Уолесс, закликаючи шотландську аристократію до опору, вимовив слова про те, що еліта дана народу для того, щоб підтримувати його свободу. І якщо еліта з цим не справляється, вона повинна піти . І вчорашня заява «помаранчевих» про відтворення коаліції «Сила Народу» та готовність до перевиборів свідчать, згідно з учорашньою заявою Юлії Тимошенко, про те, що «з сьогоднішньої ситуації з неприродними коаліціями вихід лише один — прийти й отримати додаткові повноваження від людей».
Водночас голова Верховної Ради Олександр Мороз офіційно відіслав Президенту Віктору Ющенку пропозицію коаліції про призначення Віктора Януковича на посаду прем’єр-міністра.
Що відповість Президент людям, які згадують Конституцію лише в тому випадку, коли їм це вигідно? Думається, що римська приказка «голос народу — голос Божий» кращий вихід для того, хто не звик брати відповідальність на себе. Але і на це теж треба зважитися.
