«Газпром» і «Нафтогаз» вийшли на фінішну пряму
Україна до кінця року перейде на прямі поставки блакитного палива. Відповідне рішення закріплене в Угоді про принципи довгострокового співробітництва в газовій сфері, підписаній головами правлінь «Газпрому» та «Нафтогазу України» Олексієм Міллером і Олегом Дубиною. З поширеного вчора інформагентствами тексту нової угоди виходить, що документ уже набрав законної чинності, оскільки він підписаний обома сторонами. Однак він не містить дати підписання.
Угодою передбачено, що з першого січня 2009 року єдиним імпортером усього обсягу природного газу на територію України буде «Нафтогаз». Для переходу ж на прямі поставки сторони повинні виконати ще ряд умов. Зокрема, заборгованість НАКу перед RosUkrEnergoAG за поставлений газ перекладається на «Газпром». До першого листопада 2008 року (пункт 2 угоди) сторони повинні підписати довгостроковий контракт на поставку природного газу. При цьому період переходу на ринкові, економічно обѓрунтовані ціни на імпортований газ, для українських споживачів збережено — три роки. У документі також зазначається, що газ, який поставляється російським монополістом до країни, призначається «виключно для споживачів України і не підлягає реалізації за межі території України». Цим пунктом росіяни попередили можливість України торгувати блакитним паливом.
Одночасно з виконанням пункту 2 угоди, «Нафтогаз» повинен підписати довгостроковий контракт на поставку природного газу з ТОВ «Газпром збут Україна» для його подальшої реалізації промисловим споживачам України в обсязі 7,5 мільярдів кубічних метрів. Крім того, НАК повинен всіляко сприяти отриманню ТОВ «Газпром збут Україна» ліцензії, що надає право реалізації природного газу на території України промисловим споживачам в обсязі, не меншому 7,5 мільярдів кубометрів і терміном дії, еквівалентним терміну дії контракту купівлі-продажу газу між «Газпромом» і «Нафтогазом».
Разом із тим, в угоді вказується пункт щодо підписання довгострокового контракту з транзиту російського газу через територію України (до першого листопада 2008 року). При чому розмір транзитної ставки в довгостроковому контракті визначається «на рівні 2008 року і корелюватиметься з понижувальним коефіцієнтом на ціну 6,4 мільярдів кубічних метрів природного газу, необхідного для функціонування газотранспортної системи «Нафтогазу». Також росіяни отримають від НАК гарантію надійного безперебійного транзиту через українську територію російського газу щорічно на рівні 2008 року, але не менше 120 мільярдів кубічних метрів на рік. Окрім того, НАК разом із «Газпромом» планує провести спільні експортні поставки на європейський ринок в узгоджених об’ємах газу. Серед іншого в угоді також ідеться про підписання до кінця листопада 2008 року контракту на поставку в листопаді — грудні 2008 року середньо- та центрально-азійського природного газу в Україну за ціною $179,5 за тисячу кубічних метрів.
Опитані «Днем» експерти по-різному поставилися до такої угоди. На думку заступника директора науково-технічного центра «Психея» Геннадія Рябцева, «вже добре, що підписання угоди не затягли до Нового року. Те, що зараз підписане, мене значно більше влаштовує як експерта, ніж те, що підписали рік, два тому. Що поганого? Наразі сказати важко, адже не підписаний основний документ по газу, про який йтиметься в листопаді. Буде чудово, якщо ціна газу в ньому буде меншою за $400—500». Усі передумови для цього сьогодні існують, вважає експерт, адже ціни на нафту знижуються. «Саме через це в документі і немає конкретної ціни газу. Таким чином російський монополіст сподівається на підвищення цін на нафту, що забезпечить йому більше вигоди», — вважає інший експерт. При цьому він утримався від оцінки документа, посилаючись на незнання всіх його деталей.
У той же час, Рябцев позитивно оцінює угоду. Як цього вдалося досягнути? Це вже інше питання, вважає він. «Оскільки з 2009 року «Газпром» не вимагає від України переходу на європейські ціни за газ, то Україна повинна за це чимось віддячити. Якщо йдеться про ставку транзиту — це півбіди. А якщо щось більше або щось не назване, то це буде значно гірше», — говорить Рябцев. Не розголошеними, швидше за все, можуть бути «приховані політичні преференції, віддані якійсь із політичних сил в очікуванні виборів».
Разом із тим, Рябцев говорить, що більшість проблем газового ринку можна вирішити за допомогою реформування існуючої тарифної політики. «Допоки в нас буде провалля між тарифами для споживачів промислових і непромислових, поки зберігатиметься непрозора система визначення преференцій, ставок, — доти матиме місце навантаження на газовий сектор. Як тільки цю систему скасують, і правила ціноутворення будуть прозорими, тоді не виникатиме питань — чиї інтереси здали цього разу за ціну газу», — резюмує Рябцев.
