Геніальне випередження епохи
ХХ століття вельми багате іменами геніальних вчених, що на кілька десятиріч (або ж на кілька поколінь) випередили свій час, давши людству невмирущі зразки пророчої думки, глибоких, всеосяжних прозрінь майбутнього цивілізації. Але й в цьому ряду постать Володимира Івановича Вернадського (1863—1945) є воістину винятковою; 140-річчя від дня народження цього видатного мислителя-енциклопедиста, громадського діяча й організатора науки, яке ми відзначали 12 березня — це ще одна чудова можливість переконатися в тому, наскільки незасвоєною, незбагненною є його наукова й філософська спадщина.
Щоб пересвідчитися знову й знову, що ми тільки починаємо осягати велич ідей академіка Вернадського, наведемо бодай три найвизначніші з них. Перша. Ідея вічності та безперервності життя у часі (життя розглядається при цьому як глобальний, всеохоплюючий геологічний феномен). Друга. Планета Земля вступає в нову стадію розвитку, коли визначальну роль відіграватиме людський розум як сила небаченого, космічного масштабу. Третя. Вчення про ноосферну дію як розширення наукової свідомості в світі.
В.І.Вернадський був переконаним гуманістом і демократом. Він писав: «Для нас важливий той факт, що ідеали демократії співпадають зі стихійним геологічним процесом, із законами природи, відповідають ноосфері» . А для нас, українців, у свою чергу, винятково важливим є той факт, що саме геніальний вчений, академік Володимир Іванович Вернадський стояв біля витоків новітньої української науки, був першим президентом Всеукраїнської Академії наук (1918 р.). Це — не тільки предмет національної гордості, але є великий обов’язок, відповідальність перед майбутніми поколіннями вчених. Про це, очевидно, піде мова на ювілейних Загальних зборах Національної академії наук України, присвячених 140-річчю від дня народження академіка В.І.Вернадського. Відкриття зборів відбудеться у п’ятницю 14 березня.
