Герман ТКАЧЕНКО: «Про перемогу говорити передчасно»

Комерційний конкурс з продажу за грошові кошти 30% акцій ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» у понеділок завершився поки що попередньою перемогою ТОВ «Український алюміній». За конкурсний пакет воно запропонувало 547,2 млн. грн. (більше за інших учасників) і взяло на себе зобов’язання з виконання фіксованих умов конкурсу, які включають, зокрема, будівництво в Україні алюмінієвого заводу потужністю не менше 100 тисяч тонн продукції на рік, нарощування потужності підприємства до 1,3 млн. тонн глинозему на рік.

ТОВ «Український алюміній», за даними агентства «Інтерфакс- Україна», зареєстроване Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва 11 березня 1999 р. Інших даних про компанію Фонд держмайна, який проводив конкурс, агентству не повідомив.

Щоб заповнити прогалину в інформації, кореспондент «Дня» подзвонив у Москву, де розташовано офіс компанії «Сибірський алюміній», і вже за годину у... київському офісі ТОВ «Український алюміній» його прийняв віце-президент «Сибалюмінію» Герман Ткаченко.

— Можна здогадуватися, що за спиною переможця конкурсу ТОВ «Український алюміній» стоїть могутніша компанія — ВАТ «Сибірський алюміній».

— Про перемогу говорити передчасно. Офіційні підсумки конкурсу будуть підведені лише через тиждень. І тоді будемо давати, так би мовити, підсумкові коментарі. Поки що ж можна висловити задоволення попередніми підсумками конкурсу.

— «Український алюміній» — це частина компанії «Сибірський алюміній»?

— Він наш партнер і займається, зокрема, постачанням нашої продукції на внутрішній ринок України. Цю компанію, яка є резидентом України, створено за участю «Сибірського алюмінію» трохи більше за рік тому. Її статутний фонд становить $120 млн. Чверть цієї суми належить резидентам України — Українській металургійній компанії та «Укрсиббанку». Одна з провідних цілей — участь у приватизації МГЗ. «Сибірський алюміній» уже інвестував через «Український алюміній» десь 35 млн. гривень у придбання акцій цього підприємства. Крім того, молода компанія займалася розвитком українського ринку алюмінію, працюючи спільно з найбільшими споживачами алюмінієвих продуктів.

Від конкурентів нас відрізняє наявність стратегії — це розвиток внутрішнього ринку переробки алюмінію. Ми займаємося не просто експортом, а й виготовленням напівфабрикатів з алюмінію. А МГЗ стане реальним учасником програми і конкретного технологічного процесу не тільки з виробництва первинного алюмінію, а й продукції з нього, високотехнологічного кінцевого продукту, який повернеться в Україну і працюватиме на її економіку. Зокрема, «Український алюміній» нині допомагає Запорізькому алюмінієвому комбінату в організації виробництва алюмінієвої фольги. Є реальна можливість створити закінчений виробничий цикл та найбільшу в СНД вертикально інтегровану алюмінієву компанію.

— Скільки додаткових робочих місць ви збираєтесь створити в Україні?

— Основною умовою конкурсу є будівництво в Україні алюмінієвого заводу потужністю 100—130 тис. тонн. І група «Сибірський алюміній» ухвалила таке рішення. Реально це десь 3—4 тисячi робочих місць. Та не будемо забувати, що одночасно будуть розміщені замовлення на НПО ім. Фрунзе у Сумах, на «Південмаші», на «Укрграфіті». І це приблизно 60% вартості заводу. Та й МГЗ, який працює на повну потужність (завдяки наявності ефективного власника), — це також розвиток інфраструктури, оплата послуг залізниці, портів.

— Алюмінієвий завод буде розташовано у Миколаєві?

— На сьогодні щодо цього є кілька підходів. Можна розмістити його у миколаївському регіоні, створивши таким чином єдиний комплекс — МГЗ, порт, алюмінієвий завод — і зменшити витрати. Інша позиція: побудувати завод в одному з депресивних районів, щоб він став каталізатором його зростання. Проте не можна не враховувати і таких умов, як екологія та наявність електроенергії. Так що з Миколаєвом сьогодні конкурують Запоріжжя, Дніпропетровськ, а також трикутник Суми — Харків — Полтава, де можливі перетоки електроенергії з Росії. Це питання буде вирішено спільно з державною комісією. «Український алюміній» підписав протокол із Запорізьким інститутом титану. Він має досвід реалізації державної програми розвитку алюмінієвої галузі, і він буде основним проектувальником заводу. Ми сподіваємося також на допомогу Держкомітету з промислової політики.

— Чи стануться найближчим часом якісь кадрові зміни на МГЗ?

— Давайте почекаємо остаточних підсумків конкурсу. Якщо попереднє рішення буде підтверджене, то ми погоджуватимемо з усіма іншими акціонерами, з державою свої наміри у цій сфері. Втім маю сказати, що зараз на чолі підприємства стоїть Михайло Столяр — один з найкваліфікованіших фахівців алюмінієвої галузі. Про це свідчать і останні результати роботи підприємства, які дуже сильно відрізняються від того, що було раніше. Тому кардинальних змін не буде. Та все одно без кадрових новацій не обійтися.

— Віталія Мешина (колишнього директора МГЗ) вами остаточно «списано у тираж», чи він ще може знайти собі застосування?

— Моє ставлення до нього неоднозначне. Ми давно співробітничаємо і не можу сказати, що завжди мали від цього велике задоволення. Коли йому було важко, коли МГЗ було блоковано, ми прийшли йому на допомогу і допомогли реалізувати глинозем, який блокувався фірмами, наближеними до TWG, допомогли налагодити постачання бокситів. Завод запрацював. Та потім Віталій Веніамінович вирішив піти своїм шляхом. Я думаю, що сьогодні оцінка його діяльності — справа не тільки судових органів, а й питання совісті та моралі.

Водночас не можна не визнати, що це дуже сильна людина (до речі, його політичних поглядів я, як громадянин України, абсолютно не поділяю і вважаю, що у недавній кризі МГЗ є велика провина Мешина). Тому не можна говорити, що ми на нього розраховуємо. Хоч, безумовно, він вклав своє життя у це підприємство, був на ньому необмеженим господарем. Однак йому треба прощатися з ілюзіями. Настав час ефективних власників, і для Мешина це велика проблема.

— Чи збираєтеся ви повністю ліквідувати толінгову схему постачання сировини на МГЗ, чи якісь її елементи залишаться?

— Нинішня кон’юнктура ринку дозволяє заводу працювати без толінгу. Проте вона може мінятися. І коли завод буквально вбивали протягом 5—7 років, то він за її допомогою все ж заробляв якісь гроші. Тому можна сказати, що програма переходу на пряме постачання сировини буде однозначно виконана, але для виплати багатомільйонних, накопичених раніше боргів та поповнення обігових коштів, яких бракує, частково використовуватиметься і толінг.

— Чи відчують працівники заводу якісь зміни у соціальній політиці?

— Ми не відділяємо себе від існуючого менеджменту МГЗ. І ті позитивні процеси, що відбуваються сьогодні на заводі, зокрема, зростання зарплати — це його заслуга. Таку тенденцію буде збережено. Та водночас будуть жорсткіші вимоги до дисципліни, бій пияцтву. Багато людей бажають працювати на підприємстві, тобто існує конкуренція на ринку робочої сили, і ми будемо це використовувати в інтересах підприємства.

Разом із губернатором займатимемося подальшою долею соціальної сфери. Буде обрано нового мера Миколаєва — налагодимо співпрацю і з ним. Коли завод ефективно працює, платить податки, то, ясна річ, на нього лягає велика соціальна відповідальність і за всю інфраструктуру. Та, повторюю, успіху можна досягти лише завдяки жорсткій дисципліні. Коли збільшуються рентабельність, прибуток, з’являється можливість платити високу зарплату.

ДО РЕЧІ

Адміністрація МГЗ задоволена попередніми підсумками комерційного конкурсу з продажу 30% акцій підприємства, повідомив на зустрічі з журналістами генеральний директор підприємства, голова правління ВАТ «МГЗ» Михайло Столяр. Зазначивши, що конкурс проводиться у повній відповідності з умовами, оголошеними українською державою, він висловив думку, що попередній переможець — ТОВ «Український алюміній» — може стати переможцем конкурсу, повідомляє Інтерфакс-Україна.