Грошей нам не треба — роботу давай!
Пригадується анекдот, популярний (принаймні на Волині!) на світанку української незалежності. Один з директорів фірми, де працівникам давно не виплачують заробітну плату, скаржиться іншому: що не роблю, а вони на роботу ходять... «А не пробував брати гроші за вхід на підприємство?» — співчутливо запитав колега...
І сьогодні на Волині є немало підприємств, давно приватизованих (незважаючи й на їхній начебто державний статус!) спритними директорами. Самі їздять шикарними іномарками, оплачують тисячні рахунки за мобільний зв’язок та Інтернет, купують заводи й фабрики (один, як гула вся область, придбав за смішну ціну хоч і занедбану, але все ж непогану територію колишнього Луцького аеропорту)... І — по півтора-два роки не виплачують людям зарплату, проте ті на роботу ходять... Що стоїть за цим явищем та чому стан погашення заборгованості з виплати заробітної плати в області лише «зберігає тенденцію до зменшення», аналізували нещодавно на апаратній нараді в обласній держадміністрації.
Якщо брати «голу» статистику, то в останні двадцять років Волинська область стабільно займала перше-друге місця знизу в списку регіональних середніх зарплат. Після нас ішла тільки Тернопільщина, де на кожну робочу «душу» припадало на місяць ще менше... Сусідні Рівненщина, Львівщина, де ні клімат, ні соціально-економічні умови нічим не відрізняються, завжди мали значно вищі середні зарплати.
Якщо в Києві громадянин, який себе поважає, починає вести з роботодавцем розмову зі ста доларів, а середня заробітна плата, як повідомили нещодавно засоби масової інформації, у столиці становить 800 гривень, то на Волині такого заробітку не виставляють навіть найбагатші (за місцевими мірками!) банкіри. Пересічний волинянин має задовольнятися «середніми» 250-ма гривнями на місяць...
Проте за останній рік, коли в області змінилася влада й ситуацію, як висловився губернатор Анатолій Француз, «почали аналізувати», Волинь почала позбуватися синоніма одного з найбідніших регіонів. Голова обласної держадміністрації вважає, що «законодавець недарма ж передбачив за це кримінальну відповідальність — за цифрами стоять люди». Як їм живеться, волинський губернатор чує на кожному прийомі з особистих питань, бо чоловік п’ять-шість обов’язково вестимуть мову про заборговану й неповернуту роками зарплату.
Інша річ, як цей дієвий захід застосовується на практиці. Якщо активно спрацьовують суди в Луцьку (тільки останнім часом порушено шість кримінальних справ), у Локачах, Ківерцях, Ковелі і не лише добиваються повернення заборгованості, а й поповнюють бюджети штрафними санкціями, то в Шацькому, Рожищенському, Горохівському районах кожна п’ята справа зі стягнення заборгованості закривається в судах «за малозначимістю»... Ситуацію було недавно проаналізовано на обласному семінарі суддів, дехто зі «сторожів закону» зробив висновки. А щодо шацького судді обласна та всеукраїнська професійні ради направили Президенту України матеріали з рекомендаціями про його звільнення.
В області є 39 підприємств, котрі заборгували своїм колишнім та теперішнім працівникам від 100 тисяч до 1 мільйона гривень. Наталія Сафонова, начальник територіальної державної інспекції праці в області, вважає «дуже проблематичною» ліквідацію боргів із зарплати на колишній Луцькій взуттєвій фабриці, бо фінансова ситуація настільки заплутана, що її керівник не може навіть дати статистику, а скільки ж боргів уже погашено... На одному з підприємств помер директор, і справа теж стала мертво, на фірмі «Амексім», відомій своїм «крутим» ресторанним і готельним бізнесом, ще навесні зник керівник... Ті ж, котрі стабільно ходять «у боржниках», продовжують у них ходити і не дуже, за словами Наталії Вікторівни, з того печаляться. Головний державний інспектор праці мала на увазі підприємство «Сента», в якому лише керівниковi та касиру встановлено оклади, вищі за мінімальну заробітну плату, а решта працівників задовольняється саме 185 гривнями на місяць. Грошові надходження фірми становлять понад 9 мільйонів гривень, та в жовтні борг по зарплаті зріс майже в два рази, і в окремих категорій працiвникiв виріс до 20 місяців...
Півтора року сягають борги із зарплати у фірми «Гранд-агро», проте 47 тисяч гривень витрачено на мобільний зв’язок, купуються нормальні автомобілі, одному із засновників видано позику в мільйон гривень... При грошових надходженнях у два мільйони гривень ні копійки не спрямовано на заробітну плату у ВАТ «Автотранссервіс», при цьому тисячі йдуть на оплату послуг Інтернету та мобільного зв’язку...
Серед боржників Наталією Сафоновою були названі «Ковельсільмаш» та ЗАТ «Луцький шовковий комбінат» — за Союзу це були потужні промислові «монстри». Перший бідує через тимчасовий (сподіваються!) спад попиту на продукцію, неплатежі замовників, другому так само важко зайняти втрачену нішу на ринку збуту. Обидва підприємства шукають собі роботу, нарощують виробництво, але сплачуючи (бо діють легально!) шалені суми різноманітних податків, просто змушені обділяти гривнею самих себе. Їхні керівники обіцяють вже найближчим часом поліпшити ситуацію, скоротити борги із зарплати до мінімуму. Ковельчани мають вигідні замовлення на поставку ланцюгів до Голландії, Росії, Польщі, Німеччини, «шовковики» збираються звільнити склади, забиті випущеною на п’ять мільйонів гривень продукцією зимово-весняного асортименту, котра тільки з листопада починає знаходити збут.
Звісно, що легальним підприємствам не порівнятися з названими дещо вище (працівники яких користуються ще й державними субсидіями на утримання житла й оплату комунальних послуг). У зв’язку з цим досить промовистою буде розповідь високого столичного посадовця — Волинь, як відомо, в другій половині листопада добре «почистили» податківці.. На підсумковій прес-конференції він розповів місцевим журналістам про одного наївного лучанина: начитавшись газет, що пенсії будуть нараховувати відповідно до внесків у пенсійний фонд, той прийшов до керівництва відомої на Волині фірми й почав вимагати, аби йому перестали виплачувати зарплату «в конверті». Бо з «офіційної» виходила ну дуже смішна пенсія... Чоловікові показали на двері: не подобається — на свободу з чистою совістю! Ця фірма, точніше, група компаній «Континіум», як виявили столичні ревізори, має за 2003 рік 38% від обсягу продаж по області, а сплата податку на прибуток при цьому складає лише 0,03%, податок на додану вартість взагалі не сплачується до бюджету...
Волинський губернатор не хотів би, щоб розмова про невиплачену та виплачену «в конвертах» зарплату звелася до «балаканини»:
— Безпідставна невиплата повинна каратися!
Скільки, наприклад, має працювати на «лежачому» підприємстві ліквідаційна комісія? Законодавець терміну не передбачив... Конкретно треба визначатися й з процедури банкрутства... Лише з одним керівником підприємства-боржника в Луцьку було перервано трудовий контракт, але й це не так через борги перед людьми, як через пенсійний вік чоловіка. Коли кількох керівників попередили про неминучість судової відповідальності, вони швидко відшукали гроші на людські зарплати...
