Iкона Успіння Богородиці 1897 року

У серпні цього року Музею волинської ікони виповнюється 25 років. За цей час він став своєрідним волинським брендом, туристичним об’єктом, який відвідують навіть частіше, ніж знаменитий середньовічний Луцький замок. Проте через брак виставкових площ чимало перлин музейної колекції вимушено зберігаються у фондосховищі. Тому з нагоди ювілею у музеї запровадили проект «Ікона місяця», коли кожного місяця виставляють для огляду один із цікавих образів, які не часто потрапляють на людські очі.

Іконою серпня стала ікона Успіння Богородиці 1897 року, написана олією на оцинкованому залізі. Походить із церкви Успіння Богородиці села Сокіл Рожищенського району. Храм є одним із найдавніших мурованих на Волині, побудований на початку ХVІ століття. У 1886 — 1887 роках його відремонтували, а через десять років парафіяни з села Кобче подарували церкві ікону Успіння Богородиці, про що маляр написав у нижній частині твору. У 1960-х роках храм закрили та використовували як складське приміщення, іконостас — було розібрано. Під час науково-дослідницьких експедицій працівників Волинського краєзнавчого музею у 1975 році ікону разом з кількома іншими була передана до музею. У1990 році в стіні вівтарної частини Успенської церкви була знайдена дерев’яна скринька із залишками, ймовірно, фундушової грамоти, скріпленої печаткою із гербом Великого Князівства Литовського. Ця знахідка та інші виявлені специфічні будівельні особливості дали всі підстави вважати початком будівництва Успенського храму в Соколі кінець XV — початок XVI століть і віднести її до розряду особливо цінних архітектурних споруд. На сьогодні це найдавніша культова споруда в Рожищенському районі і одна з кількох найдревніших мурованих церков на Волині та й Україні в цілому, які за свою 500-літню історію не зазнали суттєвих конструктивних змін.

Свято Успіння Богоматері встановлене християнською церквою у IV столітті. Євангеліє від Іоанна свідчить, що Ісус у час хресних мук доручає улюбленому учневі Іоанну турбуватися про свою Матір. Богородиця жила у його домі в Єрусалимі. Згідно з церковними переказами, під час молитви вона побачила архангела Гавриїла, який сповістив їй про швидку кончину. У цей день апостоли полишили місця своїх проповідей та, перенесені ангелами, зібрались у Єрусалимі, щоб попрощатися з Богородицею та здійснити погребіння її тіла. На третій день після Успіння до її гробу прийшов апостол Фома, єдиний, хто не встиг попрощатися. На його прохання відкрили труну, але вона виявилася без тіла, там були лише шати Богородиці. Християни зрозуміли, що вона піднеслася на небо не лише душею, а й тілом. Класичний іконографічний варіант образу Успіння зображує Богородицю у гробі, над нею стоїть Ісус, тримаючи на руках сповите дитя як символ душі Марії.

Ікон Успіння Богородиці — дуже багато, але виставлена зараз у Музеї волинської ікони вражає своєю красою і довершеністю.