Iніціатива донецьких студентів — це освітній прогрес!
Василь Стус надзвичайно важливий для України. Перш за все тому, що він — геніальний поет. Його треба розуміти й вивчати. В Україні, на жаль, не так багато людей усвідомлює силу цього поета.
По-друге, Василь Стус — неймовірна особистість: цілісна, сильна, тверда в своїх переконаннях, несумісна зі злом, серед якого опинилася. Він протестував проти цього зла і був наполегливим у своїх протестах. Це людина великого духу, великої моральної сили і великої майстерності володіння українським словом. Вірші Стуса надзвичайно багаті, образні. Все це робить Василя Стуса велетнем духу та слова. Будь-який навчальний заклад міг би пишатися тим, що він носить ім’я Стуса.
Але зараз про інший аспект, який мене особисто втішає. В Донецьку, як ми тепер бачимо, є чимало національно свідомих людей. Всілякі розмови про поділ України на непримиренні схід і Захід спростовуються хоча б лише тим, що донецька та луцька молодь однаково цінує Василя Стуса. Цінує, в першу чергу, його українську мову й українську душу. Це показує, що всюди розумна молодь дотримується ідей української єдності, незалежності й ефективності. Очевидно, треба йти назустріч студентам, поважати їхню думку. І зрозуміти: багато в чому старше покоління завинило їм. А вони — молоді люди сьогодення — прокладають нові шляхи.
Якщо ректор і адміністрація Донецького національного університету ще не готові осмислити, чому позиція їхніх студентів щодо присвоєння імені Василя Стуса цьому вищому навчальному закладу правильна, то вони мусять самовдосконалюватися. І гірко, і смішно, що ректор і викладачі — люди, які мають вести за собою молодь, — опинилися у фарватері. Молоді люди в цьому випадку займають послідовнішу, грамотнішу і критичнішу позицію.
Хоча ця проблема не є виключно «донецькою». У нас, на Волині, часто молоді люди краще мислять, ніж ми, старші та набагато досвідченіші. В цьому і є суть освіти. Кожне наступне покоління має бути кращим за попереднє у всіх відношеннях. Інакше — в чому прогрес? Сьогодні констатуємо: історичну пам’ять українського народу ліквідувати не вдалося. Правда, яка має ще живих носіїв, торжествує. Я впевнений, що природа українця, хоча й варіює від області до області, в суті своїй — єдина.
ДОВІДКА «Дня»
Свідзинський Анатолій Вадимович — фізик-теоретик, автор багатьох статей, монографій та підручників зі спеціальності, доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики ВНУ ім. Лесі Українки, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, почесний доктор Інституту теоретичної фізики НАН України ім. М.М. Боголюбова (Київ), ініціатор створення та перший ректор Волинського національного університету ім. Лесі Українки.
