Інших письменників у губернатора немає
Новий дніпропетровський губернатор Володимир Яцуба став першим керівником області, який за всі роки незалежності України зустрівся з місцевими письменниками. Цю подію голова обласної організації Національної спілки письменників Леся Степовичка назвала «історичною», оскільки, за її словами, навіть сиві ветерани не відразу пригадали, як на зорі «перебудови» — півтора десятиліття тому — їх приймав у тому ж приміщенні перший секретар обкому Володимир Івашко. З цього приводу найстарший письменник області Микола Миколаєнко розповів трагікомічну історію про те, як нещодавно він намагався подарувати нову українську книгу міському голові Дніпропетровська Івану Куліченку. Проте завзяті підлеглі не пускали літературного патріарха далі приймальної. Свою книгу з автографом, користуючись нагодою, письменник подарував главі облдержадміністрації.
Сам В. Яцуба, оглядаючи виставку книг, написаних дніпропетровськими письменниками, був здивований кількістю та різноманітністю. Щоправда, більшість цих видань літературними новинками ніяк не назвеш, оскільки за останній рік на Дніпропетровщині з друку вийшло не більше дюжини книг прози та поезії. У зв’язку з цим голова письменницького цеху Л. Степовичка зазначила, що навіть дніпропетровський «поет №1» Віктор Корж, починаючи з 1988 року (!), не зміг видати жодного поетичного збірника. Проте у інших поетів та прозаїків справи йдуть, мабуть, ще гірше. Один із них невесело пожартував, що через безгрошів’я перед ним часто стоїть дилема — «або кіт мене з’їсть, або я кота». Сама письменницька організація, яка колись мала пристойні апартаменти в центрі міста, але втратила їх через підступи приватизаторів, тепер вимушена на своїх документах писати стару адресу... за відсутністю іншої.
Тим часом, як засвідчили на зустрічі бібліотечні працівники, за їхніми опитуваннями, проведеними в Дніпропетровську, «популярність української книги серед читачів зростає». Неабиякий інтерес, зокрема, спостерігається до краєзнавчої літератури і, завдяки невеликому фінансуванню з місцевого бюджету, останніми роками шляхом залучення письменницьких сил вдалося збагатити бібліотечні фонди «Серією соціально значущих видань». Втім, це «держзамовлення» — справжня «крапля в морі», яка не здатна змінити ситуацію в цілому.
Розуміючи це, письменники просили владу хоча б про мінімальну підтримку — матеріально підстрахувати літераторів похилого віку, заснувати обласну премію ім. В. Підмогильного, подарувати письменницькій організації довгоочікуваний комп’ютер з принтером, а також допомогти у виданні щомісячного літературного журналу «Січеслав», який для збіднілих прозаїків, драматургів та поетів стане своєрідною творчою трибуною. Надійшла також пропозиція відродити в Дніпропетровську хоча б одну українську книгарню, де отримають дах підприємці, які торгують літературою рідною мовою.
Губернатор Дніпропетровщини, який, на відміну від своїх попередників, разом із сім’єю відвідує художні виставки та концерти камерної музики, обіцяв своє заступництво й місцевим літераторам. Очевидно, вперше за всю історію області В. Яцуба призначив своїми радниками відразу двох письменників і створив робочу групу з тим, щоб розглянули питання про можливості збільшення пенсій і встановлення стипендій письменникам, які цього потребують. За його словами, ще напередодні Дня української писемності він переконливо попросив усіх мерів міст Дніпропетровщини зустрітися з місцевими майстрами слова і уважно вивчити існуючі проблеми.
