Iнтелектуальний «марафон» тривалістю... у 21 рік!

21 рік «тримання марки». Дата хоч і не кругла, але вельми знакова. Цей вік вважається досягненням «повноліття» і тягне за собою вагомі правові наслідки, пов’язані насамперед з особистою відповідальністю і здатністю людини зважувати свої рішення й контролювати вчинки. «День» за своє 21-річчя відповідає повною мірою. Та чи досягло українське суспільство громадянської зрілості? Чи скористалося якісною альтернативою, яку всі ці роки пропонує наш «інтелектуальний холдинг»? Як висловилася головний редактор газети Лариса Івшина, «День» практично від перших номерів поставив собі за мету виховувати і підіймати «планку» українського суспільства. І, починаючи від 1996 року і до сьогодні, можна з упевненістю сказати, що «День» «виростив» свого читача. Вдумливого, такого, що не женеться за сенсаціями, прагне встановлювати причинно-наслідкові зв’язки і докопатися до суті явищ, у цьому нерідко послуговуючись надбанням істориків. Такого, який вболіває за українську державність і робить усе від нього залежне для нарощування української суб’єктності. Який не боїться «заглядати за горизонт» і проектувати майбутнє, як це часто практикує Лариса Олексіївна. Але, на жаль, нині ще не наш читач формує політичний запит, і тому ми стаємо свідками ганебних ігрищ, заговорювання проблем, відволікання суспільства від справді важливих тем для осмислення і «заганяння» його в «русло» поведінки, вигідної політичним аферистам. І за це несе відповідальність у тому числі й велика частина вітчизняного медіаполя.

...Чому українці так «люблять» повстання, суспільні потрясіння і Майдани кожні десять років  i «не люблять» державотворення? Чому наші революції «ходять задом наперед»? У чому національна ідея та стратегія держави? Як вберегтися від інформаційної та емоційної воронки і не упустити системних речей, вміло прихованих за коловоротом? «День» ставить неповерхові питання «на виріст» і відповіді на них шукає (і знаходить) безупинно...

Проектів газети — ціле «дерево», плодами якого користуються наші читачі. З 1997 року функціонує сайт day.kiev.ua, який невдовзі доповнився окремою історичною веб-платформою — Україна Incognita, що нині є повноцінним ресурсом з унікальними опціями. А крім того, на сайті газети є відеопроект «День»-TV. Зараз триває прийом робіт уже на XIX Міжнародний фотоконкурс, який представляє життя країни очима найкращих професіоналів та аматорів. Навесні ми відзначили п’яту річницю журналу «Маршрут №1», який вміло поєднує комерційний сегмент з вишукано-інтелектуальним і є першим українським глянцем. Цього року відбулася ювілейна 15-та (!) Літня школа журналістики «Дня», вишкіл у якій за ці роки пройшли понад півтисячі студентів.

«Тим, хто їде в Краковець... І хто не їде. У цьому році — 15 років виходу першої нашої книги — «бабусі» проекту «Україна Incognita». Є всі шанси знати, передумати нашу історію», — написала у себе на сторінці «на злобу дня» Лариса Івшина. Масштабна Бібліотека газети дає всі можливості для цього. І нова книга «Корона, або Спадщина Королівства Руського» — точно must have. Причому її наклад... уже в редакції! Такий от ексклюзивний бонус до справжнього свята. І з впевненістю можна сказати — це гармонійне поєднання естетичної продуманості зовні і ретельно підібраної наповненості зсередини, свіжий погляд на історію української державності. Уже цього тижня книги «Корона, або Спадщина Королівства Руського» почнуть роз’їжджатися у всі регіони України, щоб потрапити до рук щасливих власників (на хвилиночку: тих, хто зробив передзамовлення видання після його анонсування, — понад 250). А цієї п’ятниці, 15 вересня, на Львівському форумі видавців відбудеться «прем’єрне» предствалення книги з участю «креативної команди» — Лариси Івшиної та авторів «Дня». Отже, Львів, Палац Потоцьких, Дзеркальна зала, що за адресою вулиця Коперника, 15, не пропустіть!

21 рік — це вже серйозна сторінка історії країни. Власне, 21 рік — це майже вся новітня історія, коли ми весь час пропонували інший підхід, інших героїв, власну якісну альтернативу. Тож що «День» суттєво відрізняє від інших? І чому так тяжко нарощується «територія розуму»? Свої міркування з цих питань до редакції надіслали наші автори, читачі та учасники Літньої школи журналістики.

«НАЙПЕРШЕ — ВАРТО ЗМІНИТИ СЕБЕ»

Богдана КАПIЦА, Національний університет «Острозька академія», Літня школа журналістики «Дня»-2017:

— Коли моя мама вперше прочитала «День», подзвонила мені і сказала: «Нічого собі! Яка цікава газета. Чому ж ми її раніше не передплачували?» Звісно, про цю газету я знала раніше: на першому курсі журналістики ми робили контент-аналіз цього видання, аналізували матеріали. Коли потрапила на практику в ЛШЖ, то по-новому відкрила для себе це видання. Сьогодні «День» для мене, перш за все, — це амбіції. За місяць у ЛШЖ я переконалася, що люди, які тут працюють, не просто формують суспільну думку — ні, вони тримають планку цього видання. Ось цим, мабуть, і вирізняється «День».

Якісна альтернатива — це вибір, який стоїть перед кожним із нас. Неважливо, хто ці ми — просто підростаюче покоління, просто працівники газети чи просто громадяни країни. Незрідка ми буваємо занадто лінивими або занадто впертими, часто ми не розуміємо цілей і завдань, які перед нами стоять. Саме тоді ми й відмовляємося від цієї якісної альтернативи, не розуміючи, що насправді ми відмовляємося від нашого кращого майбутнього.

Гадаю, правда сьогочасного суспільства полягає в тому, що більшість швидше думає про себе, ніж про якісь національні чи глобальні питання. Так, ми можемо аналізувати, говорити: «Це чорне, це біле, це добре, це погане, а краще було зробити так, аніж так». Але ми не хочемо змінюватися. Найперше — варто змінити себе. Тоді ми не тільки зможемо просто читати такі видання, як «День», а зможемо дотримуватися тих ідей та принципів, які газета обстоює.

«ПОТРІБНО НАВАЖИТИСЯ ДІЗНАТИСЯ ПРАВДУ»

Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія», Літня школа журналістики «Дня»-2016:

— Газета «День» вже 21 рік стоїть на охороні українського інформаційного простору. Вона нагадує мені інтелектуальну криницю України, де кожен охочий може віднайти якісну, свіжу та чисту від імперських чи якихось інших нашарувань інформацію. Складність тільки в тому, що для цього потрібно вийти із затишного простору «квартири» — забути звичні, усталені іншими джерелами стереотипи. Потрібно наважитися дізнатися правду, набратися хоробрості сягнути рівня професіоналів. І не лінуватися це зробити.

А особливою стала роль «Дня» сьогодні. Бо коли пропаганда й брехливі чутки наступають, а «місто» перебуває в інформаційній облозі, криниця стає надійним джерелом для відновлення сил і є запорукою виживання. І тоді вислів «завтра знову буде День» набуває іншого звучання.

«АЛЬТЕРНАТИВА «Дня» — ЦЕ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТНІСТЬ, З ЯКОЮ МОЖНА ВПЕВНЕНО КРОКУВАТИ В МОДЕРНОМУ СВІТІ»

Марія ГОРШКОВА, Хмельницький національний університет, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

— Коли я повернулася додому після ЛШЖ-2017, то мені одразу ж запропонували працювати в одному з регіональних видань. Так-от, коли мене запитали, про що я можу писати, я назвала рубрики «Суспільство», «Культура», «Мистецтво», і ще не встигла я розказати про Літню школу «Дня» і чого там навчають, мене примусили замовкнути одним-єдиним запитанням: «А хто читає такі ваші статті? Всіх цікавлять скандали». Не можу описати словами силу мого обурення й жалю з того, що не мала з собою примірника «Дня», який жбурнула би в лице. То я веду до того, що якісна альтернатива «День» — обстоювання своєї позиції не скандальними шляхами, а завдяки торуванню просвітницької стежинки до кожного читача. Коли прийшов черговий номер «День» за 1 — 2 вересня і я прочитала статтю Ігоря Сюндюкова «Про «солодку чарівність» приниження», де автор розмірковує над абсурдністю статусу України як «молодої держави», то дійшла до думки про те, що більшість справді прикривається цим твердженням, а як прикрити прорахунки і помилки, за котрі заплачено життям громадян? Варто осмислювати історію, а не шукати собі виправдань, і це стосується кожного.

Альтернатива «Дня» — це інтелектуальна елітність, з якою можна впевнено крокувати в модерному світі. Альтернатива — це коли в кожному номері «Дня», крім політики та економіки, є сторінки, рубриковані як «Суспільство», «Культура», «Українці — читайте», «Історія та «Я», які роблять цю Всеукраїнську щоденну газету на кільканадцять щаблів вищою від інших ЗМІ. Моя особиста альтернатива — це те, що з початком навчання у великому місті я давно шукала саме таке видання, бо не люблю дешевих скандальних статей російською. Шукала я довго, бо коли приходиш до кіоску «Преса» в пошуках україномовного видання, то це для продавця преси ну аж дуже складне завдання, і мені було надзвичайно прикро, що в Україні так мало україномовної преси високого рівня. Рівень, що його газета «День» на чолі з Ларисою Івшиною ставить собі щодня, завжди буде виграшним варіантом, бо саме ця редакція не лише підвищує освітній рівень своїх читачів, а й виховує їх. Оце і є інший підхід. На жаль, будь-яку «інакшість» українці сприймають неоднозначно, процес звикання до того, що ми — сильна нація з багатовіковою історією (про що щодня нагадує у своїх матеріалах газета «День») є довгим і тернистим. Проте це не зупиняє редакцію газети «День» шукати і знаходити нових друзів із різних куточків України. Так, я маю на увазі Літню школу журналістики. Це і є, на мою думку, «нарощення території розуму», бо ж хто як не молодь — рушійна сила змін. Мабуть, мало таких ЗМІ, які мають бажання навчати молодше покоління щоліта уже 15 років поспіль. Відповідно і мало таких ЗМІ, які уміло зривають шори із світогляду пересічного студента, навантажують інтелектуальним багажем і пропонують кардинально інші цінності. Ось так щороку «День» гартує молодь, а щодня — всіх читачів підводить до того, що називається аргументованим обстоюванням своєї громадянської позиції. Це те видання, яке не соромно порекомендувати своїм знайомим із зарубіжжя. Кожне число «Дня» викликає у мене почуття безмежної гордості за те, що Україна має таке елітне і прогресивне видання, яке стає символом інтелектуального українського суспільства.

Тому зичу Ларисі Олексіївні та всій редакції газети «День» багато плідних років процвітання. Бо ви — бекграунд для еліти, якій до снаги перегорнути нову сторінку історії нашої славної країни. Ваше слово має неймовірну силу!

«День» ДАЄ ЯКІСНІ МАТЕРІАЛИ НА ТІ ТЕМИ, ЯКІ ІГНОРУЮТЬ ІНШІ»

Оксана ЯЦЮК, блогер, координатор громадських ініціатив:

— «День» привернув мою увагу ще в 1990-х роках, коли я дізналася, що він має простір для письменників, і вони ведуть свої колонки на сторінках газети. На той час не було доступу до інформації, а нових книжок взагалі не було. Для мене й досі «День» відрізняється тим, що це газета, яка дає якісні матеріали на ті теми, які ігнорують інші, — це культура, історія (велика подяка — за історичні видання і збірки, які випускає газета), соціальні ініціативи та проекти, зокрема на Вінниччині. Газета відповідальна та актуальна.

Сучасні ЗМІ не повинні позиціонувати себе як банальні передавачі інформації, а повинні підвищувати рівень своєї аудиторії. І це позиція «Дня», який багато років поспіль формує свого читача і створює свою територію, свій «острів», як каже Лариса Івшина. Чому так важко це робити? Причина в радянському минулому — людей навчили імітувати: діяльність, дискусію, протести, навіть розум. Імітації було так багато, що продукувати щось реальне і справжнє й поширювати його справді важко, бо стереотип імітації у людей так і живе. І це вибір кожної людини — жити по-справжньому чи продовжувати імітувати життя. Але тут слід пам’ятати, що імітація не приносить користі ніколи — людина витрачає час, сили, але вона не має насолоди. Для цього в людині має відбутися «клац» — усвідомлення того, що ми живемо для себе і повинні розвивати країну. Цей «клац» має відбутися хоча б у 10% громадян України, на сьогодні ми маємо, можливо, 5%. І в цьому роль ЗМІ надзвичайно велика, вирішальна, можна сказати.

«ГАЗЕТА ЗАВЖДИ СПРЯМОВАНА НА АНАЛІЗ МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ»

Валентина ОРЛОВА, режисер та ведуча Дніпропетровського обласного радіо:

— Насамперед, газета «День» — це інтелектуальне видання. Саме завдяки цьому вона завжди відрізнялася в мас-медійному просторі України. Газета із самого початку була розрахована на читачів, які замислюються над місцем людини в соціумі. По-друге, «День» з’явився як газета, яка мала об’єднувати різні регіони нашої країни, захід та схід. «День» прагнув сформувати свідомість українців як громадян єдиної держави, спираючись на історичний досвід, видатні постаті та громадянина як носія саме української ментальності.

Звичайно, мислити — це велика праця. Але той, хто знайшов у газеті «День» свого інтелектуального друга, залишався з нею надалі всі ці роки. На мою думку, газета також завжди була спрямована на аналіз майбутнього та перспективу України. Відтак в аналітичних статтях, коментарях, дискусіях відбувалося не лише спілкування, а й накопичувався «гумус» для зростання, створення громадянського суспільства та його впливу на політику і політиків. Критичне мислення, до якого привчають читача, — одна із засад газети «День».

Варто додати величезну гуманістичну та гуманітарну складову контенту видання упродовж цих років. Із цього постала і поширює свій вплив Бібліотека газети «День», яка є непересічним явищем у мас-медійному просторі України та Європи. Все це крок за кроком формувало «територію розуму» в нашому суспільстві. На жаль, поки що Україні не вдається остаточно ствердити істини правової держави, відтак і поняття пріоритетів законності, правди, справедливості — залишаються на маргінесі. Газета «День», без сумніву, впливає на певну частину суспільства, але саме суспільство залишається ще незрілим. Тому робота ця розпочата, вона постійно триває завдяки колективу газети «День», її численним авторам та дописувачам, які докладають зусиль для створення і розвитку суспільно значущих проектів. Це стосується і Літньої школи журналістики, «Маршруту №1», згаданої вже Бібліотеки газети «День», фотовиставок, які мандрують Україною. Хочу побажати успіхів головному редактору Ларисі Івшиній, усьому колективу газети «День», власним кореспондентам, які працюють у регіонах. Сподіваюся, що ваше видання буде завжди на висоті, а відтак визначатиме інтелектуальну і моральну «планку» нашого суспільства.

«ПРАЦЯ ЦЯ НЕЛЕГКА, АЛЕ СПОВНЕНА ЧЕСНОТИ І ЧЕСНОСТІ ПЕРЕД СОБОЮ, ЛЮДЬМИ ТА ЦІЛИМ СВІТОМ»

Ілона ЛОЖЕНКО, КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

– Сьогодні 21-річчя святкує світоглядна газета України – «День». Ми з нею «народилися» одного року на відстані декількох місяців, від цього виникає відчуття, що час це лишень фізична величина. Себто на довгій дистанції одночасно трапляються багато різних подій: великих і малих. Часто різні шляхи та історії перетинаються, тоді відбувається зустріч часів, наприклад, коли сучасна людина торкається музичного інструменту, виготовленого за три століття до її народження. Вражає майстерність, краса та історія, котру здобула знахідка за час свого існування. Така тривалі роздуми передують тому твердженню, що народження зірки-мить, її сяяння – роки, десятиліття, століття…

«День» – це також зірка, з її сяйва втілилися та живуть десятки ідей, сотні людей знайшли у ньому відгук та впевненість у своїх силах, до нього звертали свої очі ті, що шукали поводиря на життєвому небосхилі. Від початку видання пропонувало своїм послідовникам вчитися та ставити запитання, знаходити відповіді та шляхи вирішення. Знання дають можливість бачити та розуміти більше, шанс допомогти собі та людям навколо.

«День» – це противага спрощеному світобаченню, акцент на погляді у глиб речей та явищ, вмінню слухати і чути не лише горластих глашатаїв, а й тихомовних книжників. Видання щодня направляє, опікує та виховує своїх дітей – свій народ, а серед нього трапляються, ледарі, неуважні, байдужі, сліпі, глухі. Полікувати, навчити, переконати одного, так само важливо, як і десяток чи сотню, адже його життя – відображення ладу у цілій країні. Праця ця нелегка, але сповнена чесноти і чесності перед собою, людьми та цілим світом. А чесна праця завжди винагороджується, коротка мить існування малесенької зорі віддячується роками сяйва на просторах Всесвіту. «День» – дає світло дню прийдешньому, а з нього народжується кожний наступний. Тож справа тих, хто його творить уже вшанована у віках. З Днем народження, «День»!

«ДЕНЬ» ЗБЕРІГАЄ ІСТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ І ДІЛИТЬСЯ НЕЮ З УКРАЇНЦЯМИ»

Віталій КУДИРКО, ЛНУ ім. І. Франка, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

– Критичний читач неодноразово зауважував, що у світі, де на щоденній основі нас переповнює невпинний потік інформації, важко знайти паперового співрозмовника, слова якого завжди здаватимуться влучними та дотепними. Негативне враження може також виникати через відсутність ініціативи. Тому й продовжувати обмін думками стає неможливим.

Сьогодні «День» – окрім того, що це редакція, це ще й майстерня творчих та розвивальних  ініціатив, яка 21 рік формує об’єктивну картину України та світу. У час, коли українська журналістика страждає на відсутність глибинного аналізу подій, від чого після моменту «комунікації» виникає відчуття недорозуміння, «День» збагачує «територію розуму» свого читача.

Газета «День» зберігає історичну пам’ять і ділиться нею з українцями. Редакція знає, що потрібно читачам газети «День», тому  процес комунікування стає приємним. Чим запам’ятався день? Він був добрим чи поганим для України і світу і чому він був таким? Газета розповість про це та інше в деталях.

«ХТО ПОТРАПИТЬ У СВІТ «ДНЯ», ВЖЕ НЕ ЗАХОЧЕ ЙОГО ПОКИДАТИ»

Оксана СКІЛЬСЬКА, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Львівський національний університет імені Івана Франка, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

– «День» – це періодичне видання, що якісно відрізняється від інших періодичних видань, бо не тільки інформує та подає факти, а змушує замислитися та заглибитись у суть проблем. «День» проливає світло на події, які залишаються поза увагою, але є дуже важливими у становленні державності та ідентифікації української нації. На жаль, газета не користується належною популярністю серед більшості населення, але хто потрапить у світ «Дня», вже не захоче його покидати. Чесно кажучи, до участі в ЛШЖ-2017 я з недовірою ставилася до газети і не вірила, що вона зможе змінити мої погляди на життя та світосприйняття, однак це відбулося. Тому «День» хоч і повільно, але впевнено і безповоротно формує українську націю.

«СУЧАСНИЙ ЧИТАЧ СХОЖИЙ НА ДИТИНУ, ЯКА УПИРАЄТЬСЯ, ЩОБ НЕ ЙТИ В ШКОЛУ»

Марина ЛІБЕРТ, Брюссельський вільний університет, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

– Газета «День» відрізняється з-поміж інших насамперед тим, що подає якісну інформацію трьома мовами в паперовому й електронному варіанті, цікаву для людей різних професій і різного віку. А ще послідовністю своїх поглядів. І тим, що не забиває голови читачів рекламою і різними «сенсаційними» новинами. Якісна альтернатива, на мою думку, – спосіб існування і виживання незалежної думки в несприятливих умовах. Коли протистоять грошам і політичному тискові – це те саме, що битися з вітряками, треба шукати іншого виходу. Територія розуму, за яку бореться і яку щороку розширює газета, – це поле боротьби. Це боротьба і явна, і потайна. Сучасний читач схожий на дитину, яка упирається, щоб не йти в школу. Він уже звик до проплачених спотворених новин і до інформацїї, над якою не треба задумуватися. Треба спонукати його до інтелектуального розвитку, щоб він навчився мислити й бути допитливим. І щоб якісні джерела інформації стали доступнішими для нього. Щоб газету «День» і «Маршрут №1» можна було купити скрізь (в кіосках, книгарнях, особливо в аеропортах на вокзалах, в туристичних місцях). Чомусь у салонах літаків Міжнародних авіаліній України взагалі не пропонують якісної україномовної преси (в Німеччині, наприклад, не тільки в літаках, а і в залах очікування усі мають вільний доступ до провідних німецьких видань двома мовами – німецькою й англійською). На мою думку, розширенню «території розуму» ще б сприяло вдосконалення інтернет-сторінки газети, оскільки молодь майже всю інформацію черпає не з друкованих видань, а з інтернету.

«ГОЛОВНЕ, ЩОБ ЦІ ЛЮДИ НЕ ВТРАЧАЛИ СИЛИ НЕСТИ СВІТЛО Й НАДАЛІ»

Марія НИТКА, Львівський національний університет імені Івана Франка, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

– Газета «День» – це передовсім якісна аналітика, яка надзвичайно потрібна в сучасному світі, в епоху інформаційної революції, що розпочалась, і тому суспільство має ставити це в пріоритет. Це газета, яка має і несе національну ідею, а не просто «інформує». Це найкраща можливість отримати дійсно якісну інформацію. Підтвердженням цього є аудиторія видання, в першу чергу, українська еліта, думаючі та авторитетні люди. Коли кожен українець буде знати, що таке «День», то можливо, територія Розуму значно розшириться. Головне, щоб ці люди не втрачали сили нести це світло й надалі.

«РАДЖУ СТУДЕНТАМ ЧИТАТИ «ДЕНЬ», ЯКЩО ВОНИ ХОЧУТЬ МАТИ ПОВНУ КАРТИНУ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ»

Тарас БУКРЄЄВ, історик, викладач, читач «Дня» (Херсон):

– Головне, що варто сказати до Дня народження «Дня», – я вдячний, що ви залишаєтесь об’єктивним, чесним, якісним виданням. Я читаю «День» більше 4 років. Мені імпонує, як газета подає події на сході України, зважено підходить до політичної ситуації, а також вирізняється прогресивністю в плані освітніх, інтелектуальних проектів. Зокрема, це книговидання. Якщо взяти збірки «Бронебійна публіцистика» і «Підривна література», то деякі роботи, видані в цій серії? важко знайти в друкованому сучасному вигляді, бо вони давно не перевидавалися.

Дуже люблю «Маршрут №1» і думаю, подібних видань в Україні немає. Видання, яке б популяризувало невідомі сторінки культури, історії, архітектури, взагалі цікаві локації і непересічних людей. Хоча я багато де побував в Україні, але кожного разу відкриваю щось нове з «Маршруту №1».

Часто використовую «День» скоріше не як джерело новин, бо їх в нас дуже багато, а як інтелектуальне джерело з розумною оцінкою історії і сучасності від провідних експертів. Говорити про територію розуму мені краще з позиції викладача. Молодь не готова шукати інформації, вона сприймає все з першого джерела, першого посилання у соцмережах, не підходить критично, не вдається до фактчекінгу. І в чому перевага «Дня» – газета спонукає критично мислити. Тому раджу студентам читати «День», якщо вони хочуть мати повну картину суспільно-політичного життя в Україні.

Процес розширення розумного простору триває, хоч і повільно. Ми вчимося, приймаємо виклики, робимо й помилки. Не секрет, що в цьому процесі ЗМІ відіграє величезну роль. І від путівника, якого ми обираємо по життю, залежить наше мислення і майбутнє. Адже людина може бути начитаною, знати філософію, добре вчитися, але не орієнтуватиcя в інформаційному просторі. А сьогодні це значить бути відірваним від життя. Таке інтелектуальне зростання має відбуватися зі ЗМІ. Звичайно, довіра до журналістики теж невисока, жодне джерело не можна сприймати за істину. Але водночас я закликаю читати «День» і не бути відірваним від суспільства. Читати і порівнювати з іншими ЗМІ. А газеті бажаю тримати високу марку, залишатися незаангажованими і непідкупними.

«ЛИШЕ ТАКІ ВИДАННЯ, ЯК «День», ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ НІВЕЛЮВАННЮ ПАТРІОТИЗМУ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ ДЕГРАДАЦІЇ…»

Тарас ЛІТКОВЕЦЬ, політолог, журналіст, заступник декана факультету історії, політології та національної безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:

— 21 рік тому газета «День» рішуче увірвалася в інформаційний простір України і впевнено зайняла місце одного з провідних інтелектуальних медіа серед національних ЗМІ. Видання понад два десятки років неофіційно тримає за собою звання лідера якісної та сучасної періодики не лише в нашій державі, а й за кордоном. І сьогодні в культурному товаристві уже соромно зізнатися, що ти не читаєш (хоча б періодично — підсумковий тижневий випуск) газету «День». Видання відрізняється від інших загальнонаціональною актуальністю, злободенністю та оперативністю, а такими характеристиками може похвалитись дуже обмежена кількість всеукраїнських ЗМІ. Саме інтелектуальна насиченість кожного номера газети виокремлює і робить «День» «територією розуму», де кожен думаючий читач знайде поживу для розуму та душі й не загубить себе у світі нав’язливого масового культу матеріального споживання.

«День» як духовний прожектор пропонує нешаблонних вітчизняних героїв, реальна діяльність яких може служити взірцем та порадником сьогоднішнім політикам, громадським діячам, свідомій інтелігенції й усім, кому знайоме поняття «інтелектуальний голод». Проте бомонд героїв у свідомості мас чомусь не оновлюється... Ми потребуємо нових героїв, які здатні перемагати. 21 рік тому ми мали зовсім іншу країну і зовсім інших героїв. Та й ми самі тоді були іншими — романтично налаштованими стосовно нашого майбутнього, наших сусідів, власної значущості та авторитету у світі. Перебуваючи в стані фактичної війни, ми відчуваємо суспільний запит на нових героїчних персонажів, і матеріали «Дня» сильно допомагають у цьому пошуку всім небайдужим.

За умов сьогоднішнього масового нечитання великі газетні тиражі стали солодким спомином високоінтелектуальних видань. На жаль, ми знаємо дедалі менше імен героїв, а ті, кого знаємо, асоціюються у нас зі шкільним навчанням. Але ми ще й знаємо дедалі менше слів — словниковий запас випускників шкіл викликає педагогічний жах у вчителів і батьків. Замість знань та аналітичної інформації масові бульварні ЗМІ пропонують, у кращому разі, уламки певної фрагментарної інформації, але це саме той медійний товар, який купить обиватель. І лише такі видання, як «День», чинять інтелектуальний опір нівелюванню патріотизму, розумовій деградації і стоять на варті духовності громадян. Газета на основі інформаційно насиченого, змістовного і збалансованого матеріалу спонукає читача самостійно мислити, докопуватись до істини в непростому героїчному вітчизняному минулому, аналізувати, робити неупереджені, а головне — не запропоновані самим виданням висновки. Тому якісно подані матеріали газети спонукають до переосмислення багатьох щоденних подій та нашої минувшини, і їх неможливо читати поспіхом або поверхово. А ще приємно радують мінімальна кількість реклами на сторінках газети й можливість читати її трьома мовами на сайті видання у вільному доступі.

«МИ І Є НАДІЯ, ЩО З КОЖНИМ РОКОМ НАС БІЛЬШАТИМЕ!»

Олена САМОЙЛЕНКО, старший викладач кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса:

— «День» справді особливий, впізнаваний… Що його вирізняє серед інших? Може, стиль? На думку спадає аналогія з жінкою в натовпі — не найвродливіша, не яскравіша за інших, але притягує погляд, бо стильна! Та для сталих стосунків мало звернути увагу — слід пізнати і полюбити. І у випадку з «Днем» це відбувається обов’язково та швидко, але тільки якщо читач налаштований на якість, якщо він готовий думати й шукати самостійно, а не очікує від медіа готових рецептів, «полуничних» подробиць та гучних заголовків, які можна легко запам’ятати. Ось тому й важко нарощувати «розумну територію», бо це залежить не лише від тих, хто створює якісний контент, тобто це праця не тільки команди газети, має бути обопільне бажання з аудиторією. Але ж відомо, що люди зазвичай не дуже прагнуть докладати додаткових зусиль, бо легше ковтати вже оброблене, уніфіковане, аніж самотужки здобувати, обробляти, перетравлювати якісну «сировину». За 21 рік «Дню» вдалося виховати й виростити вірного виданню розумного читача, і хоч, може, нас не дуже багато, але ми і є надія, що з кожним роком нас більшатиме!

«ВИХОВАТИ ТАКОГО ЧИТАЧА НЕЛЕГКО, АЛЕ ВІН СПРАВЖНІЙ ТА ВІДДАНИЙ»

Олександр ДМИТРУК, голова Вінницького осередку Асоціації письменників України:

— З огляду на активні темпи розвитку технологій, відбувається і прискорений розвиток журналістського середовища. І нині для багатьох отримувати інформацію з якогось одного конкретного джерела вже замало. Якщо раніше люди слухали радіо чи дивилися підсумковий телевізійний випуск новин і їм було цього досить, то зараз вони шукають і порівнюють, зіставляють висвітлення однієї й тієї ж теми в різних медіа. «День» не ганяється за сенсаціями, він має свою думку на ту чи іншу подію, аргументовану, не «лягає» під олігархів, а тримає планку, причому вже багато років поспіль. Це безумовно важко! Але, з іншого боку, «День» знайшов і зайняв свою нішу — він продукує україноцентристські ідеї, які мають свого споживача. Можливо, таких читачів небагато, але вони варті сотні інших, бо споживають якісну журналістику, вміють думати й аналізувати. Виховати такого читача нелегко, але він справжній та відданий. Розширення «розумної території», за яку бореться «День», буде тоді, коли люди перестануть думати про насушні проблеми — де взяти гроші на комунальні платежі, за що придбати ліки, коли закінчиться війна, а хабарників посадять у тюрми. Коли люди почуваються в безпеці, мають впевненість у завтрашньому дні, тоді духовний розвиток стає у пріоритеті.

«День» ПОДАЄ ІНФОРМАЦІЮ З ТОЧКИ ЗОРУ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНЦІВ»

Дмитро КАЙТАНЮК, учасник бойових дій, заступник голови Всеукраїнського громадської організації «Товариство ветеранів АТО»:

— З «Днем» я познайомився ще наприкінці 1990-х років, тоді я навчався на історичному факультеті Вінницького педуніверситету і майже щодня бігав на залізничний вокзал, щоб придбати свіжий номер газети. На той час їй не було рівних, принаймні я так вважав, бо знайти подібну аналітичну актуальну інформацію було неможливо — мережі не було, та й комп’ютери не всі мали. «День» тоді й сьогодні вирізняється серед інших тим, що він має власний — проукраїнський — погляд на події, він подає інформацію з погляду України та українців. Але, на жаль, суспільство тепер з недовірою ставиться до вітчизняної журналістики, якісного продукту дуже мало. Це призводить до «відбілення» суспільства, яке не хоче читати, а через це й думати. Кожна друга новина «прикрашується» насильством, сексом, чорнухою, і народ це «хаває» — бо над такою інформацію не треба думати, вона вражає і схиляє пліткувати. Тож на сьогодні ми маємо ситуацію, коли ЗМІ перетворюються на таку собі «помийку» — людина, котра себе поважає, туди не увійде, але її можуть затягнути. Розширення «території розуму» — це прекрасна місія, але й важкий хрест. Під силу його нести сильній газеті «День», яка повинна «метастазуватися» і частіше виринати в мережі — «Фейсбуці» чи «Твіттері», щоб залучати до свого розумного простору тих, хто ще не встиг потрапити у «помийку». А такі люди є, особливо серед молоді.

Каріна ХАЧАТАР'ЯН, Сумський державний університет, Літня школа журналістики «Дня»-2017:

— «Дню» — 21, Україні —26. А «День» випереджає... Чи то розвитком, чи досвідом, але я схиляюся до третього варіанту. Попереду з мудрістю. Мудре лідерство. «День» — дерево, корінням з національного ґрунту. Що вирізняє його з-поміж інших? Небайдужість. Інтерес до минулого, оцінка теперішнього й прогнозування майбутнього. Це — 21 рік якісної альтернативи, це — чітка стратегія, спрямований курс на світле «завтра». Проекти не живуть лише сьогоднішнім днем, і праця розрахована не тільки на сучасне покоління. Тут упродовж 21 року пробуджують національну свідомість, щоб наступні принаймні 20 років жити в сильній суверенній державі. Тут виховують естетичний смак, щоб побачити бажання жити, гуманізм у кожному вчинку. Тут ведуть інтелектуальну боротьбу за світлі українські голови, щоб на рідній землі дати зелене світло цим же головам. Тут упродовж 21 року будують «своє», на інше не схоже... І, здається мені, це «своє» вже зовсім скоро стане загальноукраїнськонеобхідним! Зі святом, «День»! Зі святом, інтелектуальна Україно!