Іспит на терпимість розпочався. З кількох двійок
Не минуло й трьох днів, відколи в Маріїнському палаці дуже урочисто предстоятелі християнських конфесій та церков підписали "Меморандум про несприйняття силових дій у міжконфесійних відносинах", а його - меморандум - вже почали порушувати.
Якщо не букву цього спільного документа, то - дух, спрямований на взаємну терпимість. Адже в меморандумі говориться не тільки про неприпустимість силових методів, але й про те, що всі протиріччя мають вирішуватися тільки шляхом переговорів, а крім того засуджується практика використання засобів масової інформації для роздмухування міжконфесійної непримиреності.
Проте одна справа визнати й пообіцяти, інша - дотримуватися. На жаль, висока температура відповідних дискусій не спадає раптово, від прийняття тих чи інших документів. І суто людські емоції все ж прориваються крізь остороги релігійної мудрості. Це, зокрема, засвідчили і останній, (ще "передмеморандівський") випуск тижневика "Агенції релігійної інформації", де є цитати із звинуваченнями архієпископа Донецького і Маріупольського Іларіона (УПЦ МП) на адресу "греко-католицького керівництва", і остання (вже "післямеморандумна") прес-конференція Патріарха Київського і всієї України-Руси Філарета (УПЦ КП), який вважає (цитата за агенцією УНІАН), що "розпливчастість державної церковної політики" за подекуди "нахабної діяльності УПЦ-МП" може надалі "поставити під загрозу національну безпеку України". (Не більше й не менше).
Воістину, прагнення певних кіл до обов'язкової уніфікації релігійного життя (а ці кола є ледь не в усіх конфесіях) іноді просто вражає. І тоді малограмотні бабусі скрушно промовляють "Бога ділити гріх", а інтелігенція заздрісно поглядає на Європу, яка давно живе в умовах поліконфесійності. Не боячись за свою національну безпеку.
