Iван Мазепа — людина та символ

Особистості такого масштабу, як гетьман України Іван Степанович Мазепа (20.03.1639 — 22.09.1709, «тримав» гетьманську булаву з липня 1687 року), перестають, в силу особливостей людської свідомості, бути «просто» живими, смертними людьми зі своїми чеснотами та вадами, перемогами та прорахунками. Вони — навіть мимоволі — перетворюються на певні національні символи, котрі (і це варто підкреслити) є необхідними, бо підживлюють волелюбний дух народу. Звісно, тут криється й небезпека «сп’яніння» від міфологем.

Як міг Мазепа (не будемо переказувати основні віхи його біографії, бо вони відомі кожному освіченому українцеві) поєднати в собі, здавалося б, зовсім непоєднуване: риси олігарха-землевласника та людиноненависника, істинного аристократа, «освіченого володаря» — і водночас відданого слуги навіженого, жорстокого й у той же час диявольськи хитрого царя Петра, азіата за внутрішнім переконанням та «європеїзатора» новопосталої імперії з політичного примусу?

А що залишалося робити гетьману України, князю Священної Римської імперії, кавалеру всіх можливих орденів тощо? Якщо він хотів вижити (просто вижити), він зобов’язаний був здобути довіру царя, вірою і правдою служачи йому... Бо бачив, як катують і страчують у Московії, що ставала імперією (завдяки Україні!), навіть знатних бояр. Бо відчував, що «лещата» історії невблаганно стискаються над Україною, і залишився лише один, можливо останній для неї шанс на звільнення від царя-ката, і треба дочекатися цього шансу, а поки — зберігати вірність царю.

Трагедією для України стало те, що нездоланною була прірва між освіченою козацькою старшиною, на яку, власне, й робив ставку Мазепа, та «посполитим» людом, котрий, не відчуваючи особливих змін у своєму становищі, вирішив, що московська влада, що гетьман, який 20 років їй служив, а тепер об’єднався з королем Карлом, — усі вони однакові (!). І виявилося, що спиратися лише на освічену верству суспільства, не здобувши підтримки народу, —це неминуча поразка. Тим більше що Петро та його сатрап Меншиков залили кров’ю Гетьманщину, розпинаючи козаків, що співчували Мазепі.

І все ж таки гетьман Мазепа став символом нашої драматичної історії. Символом боротьби за незалежність — недарма всіх без винятку поборників волі України імперські ідеологи 300 років поспіль йменували «мазепинцями». І мали рацію!