Казка про закоханого канібала та дотепного режисера
Дивно, але факт — однією з найпомітніших подій останнього Каннського фестивалю стала прем’єра мультфільму «Шрек-2» — перед прем’єрою на набережній Круазетт ніде було яблуку впасти від натовпу фанатів. Ще б пак: адже казку про добродушного троля озвучували суперзірки калібру Майка Майерса, Антоніо Бандераса, Камерон Діаз, Едді Мерфі, Руперта Еверетта, які приїхали представляти картину — саме на них і прийшов подивитися охочий до знаменитостей люд.
Багато про цей мультик не розкажеш. За сюжетом, загалом, немудрований твір. Шрек із позеленілою від кохання до нього молодою дружиною приїжджає до Короля й Королеви — батьків нареченої. Ну а далі, за активної участі феї-інтриганки розгорається війна за серце принцеси. Шрек і його друзі потрапляють у різні пригоди, навіть міняють вигляд, але закінчується все добре.
Щодо виконання, то, гадаю, професійні аніматори навряд чи зараховують обох «Шреків» до свого мультяшного царства. Режисери Ендрю Адамсон і Келлі Асбері зробили мальовану картину за всіма законами великого кіно з живими акторами. Іншими словами, перемалювали основні прийоми з арсеналу «великого голлівудського брата» — від ракурсів і рухів героїв до постановочного розмаху й жартів. Проте, слід визнати, що справи з останніми в «Шреку-2» набагато кращі, ніж у інших «живих» опусах. Власне, Адамсон і Асбері за активної закадрової участі Бандераса, Майерса, Діаз, Мерфі, Еверетта якраз досить влучно й смішно жартують над штампами сучасного кінематографічного конвеєра. А також не забувають і про нинішнє всюдисуще телебачення, і про поп-культуру. Саунд- трек другого «Шрека» здатен потішити — і тішить! — не стільки навіть тінейджерів, на яких, очевидно, розраховували автори, скільки тих, чия юність припала на пізні 1970-ті й початок 1980-х. Такий дійсно розкішний екскурс по історії диско, що супроводить розвиток сюжету, ні з чим не порівняти. Ех, де мої 18…
Отож, крім хітового розмаху, яскравості, наявності зірок (нехай і за кадром) та інших фінансово необхідних атракціонів тут є ще й певний запас самоіронії та здорового почуття гумору; наприклад, напрочуд зворушливий Кіт у чоботях в озвучці Бандераса — один із найвдаліших жартів. Та й віслюка Данкі, не лише озвученого, а й, схоже, частково змальованого з Едді Мерфі, забути вдається нескоро.
Творці «Шрека» досягли чого хотіли. Зняли мультфільм-блокбастер, не гірший і не кращий за інші. Висновок: не виключено, що на початку наступного року Американська кіноакадемія, коли роздаватиме позолочені статуетки, приділить казці про закоханого людоїда пильну увагу.
