«Керувати інформаційним простором України — все одно, що диригувати океанськими хвилями»
У вівторок відбулася зустріч у кафе «ОстаNNя барикада» з поетом та одночасно головою Комітету з інформаційної політики Іваном Драчем. Треба сказати, що на спілкування з «поетом і адміністратором» народу прийшло ще менше, ніж «на лідера УНР Юрія Костенка». Буквально зовсім небагато. Тому на сцену Іван Федорович не поспішав, чаював з приятелями за столиком. Сподівався, напевно, що публіка поки підійде.
Однак зволікання стало небезпечним, оскільки вже почали «звалювати» і присутні. (Як, наприклад, вчинила одна лірично налаштована пара. Дивно, що зустріч із поетом їх не надихнула ні на що, і вони пішли продовжувати свій вечір в інше місце.)
Ведучий пояснив малу кількість публіки тим, що «Динамо» (Київ) зустрічається з ліверпульцями. Але він пообіцяв на відміну від попередніх гостей кафе більш широку програму спілкування, оскільки Іван Драч, крім політики, має відношення і до мистецтва. А отже його можна питати «про жінок, про їжу, та про життя».
Спочатку посипалися запитання про те, що відбувається зараз на з’їзді письменників України. Тема досить вузька і надовго на ній Іван Федорович не зупинився, заявивши, що все нормально, — відбувається зміна керівництва.
Ті, хто запитували далі, нарікали, чому в російськомовному інформаційному полі Україна так і не змогла завоювати для себе достатньо місця? Чи не криється у цій проблемі ще й недостатня ідентифікація українців як нації? Чи багато Драч боровся за українську мову? Як він із висоти своєї посади керував інформацією? І т. п.
Іван Драч відповідав докладно. Щодо самоідентифікації — все може бути. Приблизно так само було на Балканах. «Спочатку створили Італію, а потім вже італійців».
На боротьбу за українську мову потрібні гроші. Силовими методами у демократичній державі діяти не можна. «Тим більше, що російськомовного населення — більше 60 відсотків, а україномовного — згідно із статистикою — трохи більше 40», — сумно відзначив Драч. Грошей виділяють небагато. Тому керувати зараз інформаційним простором України — все одно, що диригувати океанськими хвилями.
Законів про зниження податків на книговидання (як наприклад, це давно зробили в Росії) Верховна Рада досі не прийняла. Ось тільки видавництво «Фоліо» на українському книжковому ринку — відрадне явище. Воно й російською мовою видає масу книг і про українську класику не забуває. Готує так само українське видання Данте, Байрона та інших класиків світової літератури.
Торкнулися питання про нездійсненні мрії поета-адміністратора. Із нездійсненних бажань Іван Федорович відзначив, що, ймовірно, він у свої 65 вже навряд чи стане президентом. Але не втрачає шансів на отримання Нобелівської премії.
Літературна молодь намагалася весь час спровокувати метра на відверті або скандальні зізнання. Мовляв, чи бавилися ви, пане Драч, порнографічною літературкою? Або, у крайньому разі, — чи писали еротичні вірші?
Однак Іван Федорович не піддавався на провокації. Мовляв, «я стара, консервативна людина». Хіба що в молодості писав твори, пройняті еротикою. Але не так уже й дуже.
З вічних письменницьких вад Драч визнав хіба тільки пияцтво. І навіть свою дозу озвучив. А саме: вони з Іваном Плющем можуть випити по дві пляшки горілки. Доза гідна літератора!
Дуже цікаво було сформульоване запитання про хоббі: «Ющенко захоплюється альпінізмом, Удовенко — карате, а чим же захоплюєтеся ви?» — «А я захоплююся, — швидко відповів поет-адміністратор, — Рексом. Це мій улюблений пес!»
Так що особливими відвертостями «про жінок і про життя» Драч літературну «поросль» не порадував. Надто вже для служителя муз він благовидний. Очевидно, політик в Іванові Федоровичі все- таки переміг поета.
