«Хай ідуть мої діти межи люди...»
У Львові на 90-му році життя помер народний художник України Володимир Патик![](/sites/default/files/main/articles/29082016/2patik.jpg)
Лауреат Шевченківської премії, почесний громадянин Львова — Володимир Йосипович понад 60 років був візитною карткою галицької малярської школи, а вперше свої картини представив публіці 1954-го.
Змалечку мріяв бути художником. Його перший твір — пейзаж на стіні батьківської хати, намальований... шматочком буряка. 14-річним поїхав з рідного села Чорний Острів, що у Жидачівському районі, до Львова — вступати до художньо-промислової школи (тепер — Коледж декоративно-ужиткового мистецтва ім. Івана Труша). І взяв із собою малюнок, на якому була зображена комора з батьківського двору.
Вчили Патика: Йосип Бокшай, Роман Сельський, Микола Федюк, Михайло Осінчук, Вітольд Манастирський та інші видатні митці.
Після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (1953 рік) постійно в подорожах... І звідусіль привозив матеріал, який втілював у картини.
Мистецтвознавці кажуть, що рідко хто з художників приносить стільки щирої радості, як Патик, — стільки сонця та емоційних інформацій ніс він у своїх картинах із багатьох куточків України. Його мистецтво тісно пов’язане з історією рідної країни, з долею людей, бо минувшина і сьогочасність однаково хвилювали художника, розкриваючи перед ним епічні пласти історії, подій, діяння людей, залежних від тих умов життя, що часто оберталися нестерпною складністю, а то й трагедією.
«У Володимира Патика було дуже добре відчуття європейськості в організації картин, — говорить мистецтвознавець Роман Яців. — Він був дуже добре освічений у професійному сенсі, прекрасно знав досвід імпресіоністів, сезанністів, постімпресіоністів, й експресіоністи були для нього не чужі. Своєю неймовірною працездатністю набув неймовірної віртуозності. Чудовий пейзажист і шаржист. Не піддавався жодним впливам — завжди самодостатній і оригінальний. Картини Патика — це його серцебиття».
Володимир Йосипович любив усі свої роботи і завжди казав, що наступна буде ліпша за попередню. Не робив із картин культу: «Хай ідуть мої діти межи люди...». За життя намалював близько трьох тисяч олійних полотен, а пастелів і рисунків... — й не злічити...