Хліб — усьому голова. Потрібен аспірин

Українські правоохоронці дружно взялися за компанії, що торгують зерном. Це природним чином зменшило обсяг експорту нашого хліба за кордон. Сьогодні внутрішні запаси зерна ледве перевищують 2 мільярди тонн, але, як запевняють у Міністерстві аграрної політики, країні цього цілком вистачить до нового врожаю. Ціни також стабілізувалися на рівні 760-770 гривень за тонну пшениці 3-го класу. Це майже вдвічі вище, ніж у вересні. Але ціну диктує ринок, і саме це дратує держчиновників.

Туман зернового скандалу потихеньку розсіюється, і все чіткіше видно, що за нинішнім проблемами із забезпеченістю хлібом деяких регіонів стоїть елементарне головотяпство місцевої влади. Саме їхня нездатність мислити ринковими категоріями з року в рік породжує дивну боротьбу обладміністрацій з фермерами. Селянам, не соромлячись, наказують, кому і за скільки продавати зерно, а коли ці накази банально ігнорують, губернатори традиційно обурюються і відверто дивуються. Вони поки не розуміють, що якщо обладміністрація хоче створити запаси для хлібозаводів, вона повинна за це заплатити. Причому, бажано заплатити якомога кращу ціну, щоб обіцянки приватних закупників не виглядали такими спокусливими.

Зате ця ідея днями уразила уряд. Учора стало відомо про розпорядження Кабінету Міністрів: обласним адміністраціям наказано закупити у фермерів до осені 2003 року два мільярди тонн зерна. Навіщо це розпорядження виникло, здогадатися не складно. У публіки повинно скластися відчуття, що уряд зробив правильні висновки з нинішньої кризи. Ось тільки за які гроші здійснюватиметься закупівля хліба, Кабмін не сказав. Адже місцеві бюджети вже давно затверджено. На жодну зернову інтервенцію там навіть найменших сум не заплановано. Так і живемо: Кабмін удає, що регулює ринок зерна, губернатори — що турбуються про запаси хліба на зиму. А влада на районному рівні робить вигляд, що врожаї зростають. За даними парламентського комітету з питань АПК, не менше 10% торішнього урожаю було лише на папері. Відрапортувати про успіхи, досягнення і рекорди — це тепер знову модно. За це дають медалі, грамоти, а якщо пощастить — посади.

Щоправда, іноді за це саджають у тюрму. Справа проти колишнього аграрного віце- прем’єра Леоніда Козаченка вельми показова. Та жорсткість, з якою примушують відповідати одного Козаченка, провокує запитання: чи в ньому річ? Звичайно ж, колишній віце-прем’єр не занижував ціни на хліб минулого року, і не вмовляв фермерів продавати зерно комерційним фірмам. Архів новин за минулий рік показує, що до самої відставки Козаченко невпинно повторював, що хліб дорожчає з швидкістю 7% на місяць, і фермерам краще з його продажем зачекати. Але в той же час віце-прем’єр повинен нести особисту відповідальність (політичну або кримінальну — питання спірне) за відсутність цивілізованого внутрішнього ринку зерна і організованої системи формування муніципальних запасів. Уряду Анатолія Кінаха не вдалося чи не захотілося застосувати інструменти довгострокового впливу, що використовуються в усьому світі на внутрішні ціни. За це повинен хтось відповідати. До речі, не виключено, що і за нинішню бурхливу діяльність урядових структур на зерновому ринку також буде знайдено винного.

За підсумками минулого сільськогосподарського сезону гучну перемогу на зерновому фронті отримали приватні трейдери. Вони просто обіграли державу як інтелектуально, так і фінансово. Заради справедливості варто відзначити, що гра проходила не зовсім чесно. Гравці, які діяли від імені держави, а іноді й судді, часто давали привід сумніватися в щирості намірів. Утім, відправити суддю «на мило» ще не означає — вирішити проблему. Цього року через несподіваний сніг, що випав у квітні, багато фермерів згадали ненормативну лексику. Практично 100% озимих було посіяно марно. На пересів потрібні гроші, яких немає. Це обіцяє країні неприємні новини із зернового ринку, вже починаючи з серпня. Якщо уряд не припинить займатися зерновим ринком у режимі надзвичайної ситуації, наступна криза може бути набагато більш болючою, ніж зараз.

Поки ж фермери чекають від держави допомоги в отриманні недорогих довгострокових кредитів і спеціальних заходів з регулювання внутрішнього ринку зерна. Очевидно, що без виникнення на ринку могутнього державного агента, фінансовий ресурс якого не поступався б приватним конкурентам, ситуація в довгостроковій перспективі навряд чи нормалізується. Причини, з яких такий державний агент ще не виник, лежать на поверхні. В уряді переважно перетинаються приватні інтереси найбільших економічних гравців країни. Цим гравцям поки цікавіше заробляти на нестабільності цін та їхній несправедливості по відношенню до селян. І поки що саме цей факт залишає песимістами більшість спостерігачів за нинішньою зерновою кризою.

ДО РЕЧІ

Президент України Леонід Кучма має намір підписати указ про посилення державного регулювання на ринку зерна. Про це він заявив у понеділок на нараді з головами Ради міністрів Криму, обласних, Київської та Севастопольської міських адміністрацій, інформує Інтерфакс-Україна.

Президент вимагає від губернаторів, щоб цього року положення указів із питань аграрного зернового ринку було виконано в повному обсязі. «Необхідно повернутися до формування регіональних запасів зерна, насамперед, для стримування цін, покриття регіонального дефіциту зерна. Потрібно посилити державне регулювання ринку зерна. Тому буде детально підготовлено проект відповідного указу, який я підпишу найближчим часом. Варто невідкладно, не чекаючи жнив, виправляти ситуацію», — заявив Л. Кучма.

Президент також звернув увагу на великі обсяги весняно- польових робіт, які цього року зросли більш ніж на чверть, а в окремих регіонах — в 1,5 разу. Водночас вiн вiдзначив низький рівень підготовки до весняно-польових робіт у кількох регіонах. «Зважаючи на наявні проблеми, необхідно дійти до кожного господарства і знайти, чим та як йому допомогти. Слід задіяти всі можливості — держави, місцевих бюджетів, кредитів банків, інвесторів на потреби посівної кампанії», — пiдкреслив глава держави.