«Хочу поділитися з кимось своїм болем...»
В Україні надрукували твори підлітків, чиї батьки працюють за кордоном
«Я — одна з тих дочок, чиї батьки хочуть побудувати яскраве майбутнє для своєї дитини і для цього виїжджають працювати за кордон», — пише 17-річна Оксана Міщук з Хмельниччини, батьки якої вже вісім років живуть в Італії. Це цитата одного з оповідань, яке ввійшло у збірку «Діти емігрантів про себе». Нещодавно його видав Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) за підтримки одного з українських благодійних фондів. До видання ввійшло 26 розповідей дітей, чиї батьки виїхали за кордон. Усього на конкурс, який восени провів МІОК, надійшло понад 150 творів. Здебільшого писали діти віком понад 10 років із західних регіонів країни, а також з Італії, Португалії, Іспанії, Болгарії та Росії, описуючи свої почуття від розлуки з батьками або Батьківщиною.
— Я надіслала оповідання на конкурс не задля нагороди, а щоб поділитися з кимсь своїм болем, — каже одна з переможниць конкурсу Оксана Міщук. — Моя історія — не виняток. Мене доглядає бабуся. Мої тато та мама заробляють гроші на моє навчання. Так вони пояснили свій від’їзд на заробітки. Спочатку не вірила, що розлучаюсь з батьками не на місяці, а на роки, але потім не лишилося нічого іншого, як змиритися з цим і вчитися самостійності. Нині вони приїздять у гості раз на рік, усього на місяць ...
Однак зрозуміти, як болить дитяча душа від розлуки з батьками можна тільки тоді, коли прочитаєш хоча б кілька сторінок книги. Самі ж організатори конкурсу навіть не сподівалися, що на нього відгукнеться стільки дітей.
— Починаючи наш проект, ми хотіли привернути увагу суспільства до проблеми дітей мігрантів, про яку нині говорять дуже мало. На це існує кілька причин, одна з них — відсутність даних про кількість трудових мігрантів та кількість дітей, яких батьки залишають в Україні. На початку конкурсу здавалося, що надійде усього 10 — 20 листів, але отримали аж 156 творів, серед них оповідання, есе, вірші та навіть уривки із щоденника, — розповіла директор МІОК Ірина Ключковська. — Усі листи вразили нас своєї щирістю та болем, який відчувався у кожному слові. Тому вибрати переможців було нелегко. Ми вже презентували видання у Львові, Києві, а після Нового року покажемо його на сході та півдні країни.
Окрім цього, МІОК провів серед студентської молоді ще й конкурс мистецького плаката з міграційної тематики «Щедре українське серце — Україні та світу!» Один з цих плакатів вмістили на обкладинці виданої збірки: обличчя дитини з сумними очима, яка визирає з вікна.
Щоб допомогти таким дітям, Ірина Ключковська пропонує створювати у кожному регіоні спеціальні центри, у яких діти могли б отримати консультації соціальних працівників та психологів. Натомість у Мінсім’ї наполягають на тому, щоб дітям трудових мігрантів надавали статус сироти: завдяки цьому вони матимуть офіційного опікуна та отримуватимуть матеріальну допомогу від держави. Дорослим же треба усвідомити, що дітям потрібні в першу чергу не гроші, а батьки.
