Хто кого?

Другий варіант — формування блоку національно-патріотичних і союзницьких сил, що складаються з «НУ», БЮТ, Соцпартії, есдеків і групи позафракційних депутатів як політичних союзників. За такого розкладу, запевняє Б. Сікора, відсутність комуністичної фракції може ослабити позиції цієї більшості. Згідно з третім сценарієм, більшість може складатися з фракцій КПУ, СДПУ(О) та «За Єдину Україну!».

Відповісти на запитання, який з вищеназваних варіантів реальніший і вдаліший, Б. Сікора не зміг. Однак член СПУ Іван Бокий, який виступив після нього, зазначив, що головне завдання — не допустити формування більшості на базі двох парламентських «китів»: «НУ» та «За єдину Україну!». Інакше, мовляв, країну чекає деукраїнізація й посилення московського впливу, а об’єднання Ющенка — цілковите розчинення в блоці влади й ідеологічна деградація. Також такий варіант розвитку подій може, на думку аналітиків інституту, викликати розподіл України на сфери політико-економічного впливу: до «анклаву» «НУ» увійдуть центральні (крім Дніпропетровської та Запорізької) й західні області України, а до «За єдину Україну!» «відійдуть», відповідно, «практично всі промислові області». Щоправда, як зазначив присутній на заході експерт Центру антикризових досліджень Сергій Янишевський, говорити про конфронтацію сходу й заходу країни, що нібито має місце, щонайменше, некоректно. «Теза розколу — типовий міф, який створюють певні політичні сили», — зазначив він. За словами С. Янишевського, не можна однозначно позиціонувати «керівництво» блоку «За Єдину Україну!» і як групу «русофілів». «Ставка на Росію — їхнє бачення зовнішньої політики. З таким же успіхом можна обвинуватити інші партії у заамериканізованості», — каже експерт.

На відміну від більшості прогнозів, згідно з якими блок «За єдину Україну!» здатен розколоти блок Віктора Ющенка й перетягнути частину «нашеукраїнців» на свій бік, експерти інституту вважають, що можливий і протилежний процес: «Наша Україна» розділить блок «За єдину Україну!» на «помірно-прозахідних» аграріїв і НДП і «проросійську» частину («трудовики» та Партія регіонів) з подальшим приєднанням перших до блоку націонал-патріотів.