Хто врятує звірів?

Без їжі та води, на холоді, в залізних клітках просто неба — в таких умовах живуть білий ведмідь, лев, верблюд, лами, мавпи та екзотичні птахи пересувного зоопарку. Власник залишив його напризволяще на околиці Сєверодонецька Луганської області ще місяць тому. Чому? Одна з версій тамтешніх зоозахисників — фінансові труднощі господаря. Нині тварин охороняють лише два сторожа, більше персоналу немає. Щоб тварини не загинули від голоду, їх підгодовують місцеві жителі, студенти та волонтери екологічних організацій. Вони й почали бити на сполох, звертаючись у ЗМІ по допомогу. Бо якщо зараз нічого не змінити, звірі можуть просто загинути.

— Ми написали звернення в Національний екологічний центр, щоб розібратися у ситуації, просили місцевих жителів підписатися під петицією, але вони відмовилися через страх, — каже представник Громадського об’єднання захисту тварин Сєверодонецька «Пес і кіт» Сергій Кульпінський. — Як і решта пересувних зоопарків, що їздять Україною з міста в місто, сєвєродонецький було створено для отримання прибутків, і наскільки нам відомо, на Луганщині він перебуває ще з літа. Але останнім часом ситуація ускладнилася тим, що власник просто зник, а тварини опинилися сам на сам із труднощами. Нині їхній стан досить плачевний: лев не може піднятися на ноги, у нього відморожені хвіст та ніс, а у верблюда копита в крові, адже тварини вже стільки часу провели на морозі.

Як можна було лишити тварин на вулиці посеред зими, в люті морози — просто не вкладається в голові. На щастя, є люди, яким доля тварин небайдужа: аби врятувати нещасних тварин, місцеві волонтери звернулися до національних зоопарків та органів державної влади. Першим відгукнувся Ялтинський зоопарк. Його керівники надіслали корм тваринам і навіть погодилися забрати їх до себе. Але для цього треба отримати згоду власника. А де його шукати — ніхто не знає. Чи відомо йому, що пересувні зоопарки в Україні заборонено Законом «Про захист тварин від жорстокого поводження»? Судячи з ситуації, що склалася, про цей закон знають лише зоозахисники.

— Більшість пересувних зоопарків було створено десь на початку 90-х років, тобто ще до прийняття закону про захист тварин, адже він був прийнятий лише 2007 року, — додає Сергій Кульпінський. — Положень закону ніхто не дотримується. Ми звернулися до правоохоронців з проханням відкрити кримінальну справу за фактом жорстокого поводження з тваринами. Але поки що жодної реакції не побачили. Що найбільш прикро, якщо навіть знайдуть власника зоопарку, максимальне покарання, яке його чекає, — це штраф. Але ж це не компенсує шкоди, завданої тваринам.

КОМЕНТАР

Тамара ТАРНАВСЬКА, президент Міжнародної організації захисту тварин «SOS»:

— Подібний інцидент ми колись мали у Києві, коли пересувний зоопарк стояв на Оболоні й тварини так само опинилися напризволяще. Тому з власного досвіду знаю, що врятувати їх — справа дуже клопітка, бо законодавство щодо захисту тварин взагалі не працює, а міліція не хоче цим займатися. Дуже важко, звертаючись у правоохоронні органи, розраховувати на те, що це питання дійсно буде детально розглянуто. А тим більше в Сєверодонецьку, де ситуація ще гірша, ніж у столиці. Трапляється так тому, що немає жодного контролю з боку влади за тим, що відбувається із тваринами. Те, що маємо в Україні, далеке від понять людяності, гуманізму й цивілізованості. Немає ніякої реакції від місцевих органів влади, депутатів тощо, тому тварин використовують у різних бізнес-проектах без жодної відповідальності. Якщо буде судова тяганина, то тварини можуть взагалі загинути, адже вже стільки часу вони сидять без тепла та їжі, й скільки ще так проживуть, невідомо. І це відбувається на очах мільйонів людей у демократичній країні, розташованій у центрі Європи. Я дуже боюся, що зараз почнуться бюрократичні перипетії, й тварин не врятують, а якщо й зроблять це, то звірі будуть у такому стані, що просто загинуть на місці, куди їх перевезуть. Зараз їх може врятувати тільки небайдужість громадян. Хоч люди і приносили їм певні харчі, але ж зрозумійте, тварини постійно сидять на морозі, без вигулу, без води. Може закінчитися тим, що тварини загинуть, а правоохоронці власника ніколи не знайдуть, якщо ж і знайдуть, то він відбудеться в найгіршому випадку штрафом, бо закон про захист тварин, на жаль, діє тільки на папері.